***

VolodymyrDmytrenko

Під проводом забутих мрій, Я очі підніму свої до небозводу. Життя було колись, але не так давно. Дивлячись на глибину безмежну, Бажаю я одне. Втопитись там, серед хмарин, Провалитися в ніщо! І перед останнім подихом своїм, Я заволаю наче звір! Невже ось так пройшли літа мої? Дні веселі, безтурботні та прості? Не хочу я у пекло йти! Жити там би знову захотів. Неначе грім в мені росте кривавий І з глузду точно я злетів. Буду битись з самим собою Та зникну з ранішнім дощем. І хай, краще небуття! Плакали небесні сили, З неба сипалась вода, Чомусь жити захотілось Бодай же вас чортам.

2023-10-16 21:18:13

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12516

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5051