***

VolodymyrDmytrenko

Під проводом забутих мрій, Я очі підніму свої до небозводу. Життя було колись, але не так давно. Дивлячись на глибину безмежну, Бажаю я одне. Втопитись там, серед хмарин, Провалитися в ніщо! І перед останнім подихом своїм, Я заволаю наче звір! Невже ось так пройшли літа мої? Дні веселі, безтурботні та прості? Не хочу я у пекло йти! Жити там би знову захотів. Неначе грім в мені росте кривавий І з глузду точно я злетів. Буду битись з самим собою Та зникну з ранішнім дощем. І хай, краще небуття! Плакали небесні сили, З неба сипалась вода, Чомусь жити захотілось Бодай же вас чортам.

2023-10-16 21:18:13

0

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1842

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11556