***
Під проводом забутих мрій,
Я очі підніму свої до небозводу.
Життя було колись, але не так давно.
Дивлячись на глибину безмежну,
Бажаю я одне.
Втопитись там, серед хмарин,
Провалитися в ніщо!
І перед останнім подихом своїм,
Я заволаю наче звір!
Невже ось так пройшли літа мої?
Дні веселі, безтурботні та прості?
Не хочу я у пекло йти!
Жити там би знову захотів.
Неначе грім в мені росте кривавий
І з глузду точно я злетів.
Буду битись з самим собою
Та зникну з ранішнім дощем.
І хай, краще небуття!
Плакали небесні сили,
З неба сипалась вода,
Чомусь жити захотілось
Бодай же вас чортам.
2023-10-16 21:18:13
0
0