Самострата

Aleksandr Bilogura

Гризе мене паскудна скука Вона ще та вредлива сука Приходить в парі із печаллю І душу мою жалле й жалле... В пітьмі нічній шукаю сховок І де ж мій білий кролик ? Який покаже шлях в нору Бо від тяжкого смутку мру... На руках бринчать кайданки З'їла серце сумна панянка Свідомість витяга гаспид Уся плоть в земнім огні кипить... Глибоку в собі рию яму Язик мій без кісток - лопата Ця бісова, нудотна скука... Причина Самострати.

2020-12-08 10:51:48

Інші вірші поета

Лис Дощить Сніговини Замальовка ночі

Інші поети

Adara Halley

@adarahalley

C A Quinn

@Hey_its_CC

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4238

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12493