...
Ми стояли в кукурудзі : Ти в напрузі, я в напрузі. В бур'янах росли волошки, Ми мурликали як кошки. Де вже ж взявся той Петро - Уж не знає тут ніхто. Щоб напругу тую зняти, Поцілунків не достатньо. Стало вже усе серйозно, Руки лапають курйозно, Перший стогін з уст злітає Тут Петро до нас влітає. Зрозуміло, що нікуди вже подітися від люду. Починаю я сміятись, Та Петру брехню втирати. Мов, прийшла я в кукурудзу, наламати качанів, Та зустріла я тут Гудзу і тепер удвох стоїм. Бо згадала, що у липні ще немає качанів, То ж ми підемо до млину, наберемо там муки. Я бігом по кукурудзі, через всі ті бур'яни, Полетіла геть відтуди, Ще й пройшлась по кропиві. Із волосся реп' яхи Я чесала зо дня три. Ось такі ото були Романтичні вечори.
2020-02-08 17:44:46
2
0
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Аня
@Ann_000
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1614
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3792