Усмішка

Mene.net

Скільки разів намагалась забути Та з розуму зводить усмішка твоя Не знаю що далі робити, як бути Наче зупинилась для мене Земля Як бачу тебе, зникають тривоги Від усмішки твоєї я божевільна Куди мені йти,де шукати підмоги Просто незнаю. Вмираю повільно Знову я відпускаю. Та далі, і далі Закохуюсь. Неначе в перший раз. Розвішую дані Коханням медалі З зображенням усмішки й сотень образ Невже ж отак закохатися можна В усмішки твоєї незвідану силу Стежити за тобою секунду кожну Навіть стоячи на краю обриву Забудеш, підеш. Та чуєш, ніколи Не забуду ніколи я твоєї усмішки Нехай немов шип у серце колить Вона. А я піду. Далеко, в сутінки... Вона. Вона дарує мені життя... Твоя. Твоя ніжна і лагідна усмішка...

2018-05-02 20:26:01

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Mene.net

@556633 дякую, мені приємно

Відповісти

2018-05-02 20:32:09

Подобається

Marina Parthenovith

Хай частіше тобі посміхаються)

Відповісти

2018-05-03 17:25:06

1

Mene.net

@Marina Parthenovith дякую, тобі теж)

Відповісти

2018-05-03 17:43:10

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2619

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3023