Трагедія на Чорнобильській АЕС
Mene.net
1:28. Звичайна ніч, Зорі. Все місто спить. Ніхто не зна Що смерть прийде у Чорнобиль Як та нежданая біда Та чути ось страшний удар Гучні сирени, вогню язики Багато життів відразу забрав А інші ледь вогонь перемогли Вона чекала вдома тата, А ця коханого свого чекала Та звістка не прийшла ніяка Яка біда, країна ще не знала Міська лікарня. Опіки пожежних. Сльзи, біль, битва за життя Скоро всі санітари і медсестри Захворіють.Помруть.Полетять у небеса Вже 32 роки минуло з часу того Коли радіація вибухала хмарою Лишилось лише молитись Богові Та Чорнобиль залишився примарою ~26.04.2018~
2018-04-26 17:42:12
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
solomia112
Дуже
Відповісти
2018-04-26 18:16:47
2
Mene.net
@solomia112 дякую
Відповісти
2018-04-26 18:25:45
Подобається
Mene.net
@Yulya_Vas дякую
Відповісти
2018-04-26 18:25:53
Подобається
Інші вірші поета
Забудь... Задумайся Божевільні закохані Дівчина із парасолькою
Інші поети
Shanice Mitchell
@SHANICE_mitchell
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2028
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4316