Божевільні закохані
Mene.net
І полетіли ми за небокрай Кохаємо,чекаємо,мріємо віршами Для нас життя суцільний рай Блукаєм ми забутими стежками Весь світ погас, залишилися ми У пропасть впасти,чи у небо полетіти Та як кохати, пам'ятаємо завжди Родіємо з тобою, наче діти Ми збожеволіли від щастя та кохання П'яніємо від запаху цих хмар І непотрібні сотні слів нам та зітхання Секундочка розлуки- це кошмар Немає меж коханню нашому І вічність ця не надоїсть мені Яка б не була біль та разом ми Прості та божевільні ми закохані. 02.04.2018
2018-03-31 21:55:22
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Yulya_Vas
Ах~як завжди неперевершено~
Відповісти
2018-04-02 13:07:12
1
Mene.net
@Yulya_Vas дякую)
Відповісти
2018-04-02 16:50:26
Подобається
Інші вірші поета
Дівчина із парасолькою Трагедія на Чорнобильській АЕС Забудь... Усмішка
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
зірка
@kazochky
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4181
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432