Задумайся

Mene.net

А в світі все неспокійно Постійно бушує війна Довіряти комусь-ненадійно Доживу я до завтра? Хто-зна Не дивляться люди, куди ідуть Не бачать, в яку прірву стрибають Не думають про своє майбутнє,мабуть Як щасливими бути-не знають Коли ж закінчиться війна й це пекло?Коли отямляться нарешті люди? Наші совість і розум померли Кажуть всі що щастя- небуде Зрозумійте ж, люди, не варто Жити війною й скандалом Ми звикли стартувати зі старту А де фінішуєм- не знаєм

2018-03-19 17:35:25

Інші вірші поета

Трагедія на Чорнобильській АЕС Просто живи Божевільні закохані Любити

Інші поети

Юліана

@babasia

Ден Щусь

@apocalipt_b

Shantilly

@Shantilly

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9163

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2827