Забудь...
Чому в серце ножа я встромляю? І так гірко й тихенько зітхаю? Я ж була щаслива... Яке дивне у мене життя, І знову пишу твоє ім'я Я ж так любила... Малюю сердечка, а потім стираю Для чого роблю це - не знаю Не усвідомлюю... Тебе так люблю й ненавижу! На серці ім'я твоє виріжу! Я збожеволіла... Тебе хочу вбити і поцілувати, Для тебе життя все хочу віддати! Якась ненормальна... Не можу дивитись на тебе, А без тебе жити зникає потреба, Пауза театральна... А після паузи - все швидко дуже Ні, я не для тебе, мій друже А так хотілось... Хотілось щоб разом ми двоє були, У серці пожар ми разом б задули, Та не судилось... І сльози рікою по щоках течуть, Чому ж я так плачу? Не суть. І серце болить... А в серці моєму було кохання Це дуже щире,справжнє зізнання Та шрам назавжди... Мабуть, я піду. Бувай. Прощай. Та я любила тебе, просто знай. А ти ні. Мабуть... І не з'являйся в моєму житті Бо розбив ти серце мені А краще - забудь... ~09.04.2018~
2018-04-08 21:55:48
9
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
AnDroni
Кльоао
Відповісти
2018-04-11 19:59:15
Подобається
AnDroni
Кльово
Відповісти
2018-04-11 19:59:40
1
Mene.net
@AnDroni дякую
Відповісти
2018-04-11 20:00:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3906
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1682