Просто живи
Mene.net
Щось муляє там, в душі Наче на серці камінь лежить Не помагає вже писати вірші Може пора життям дорожить? Дивлюсь знову крізь сльози в вікно "От би все повернути назад" Не поверне часу ніхто Хватить блукать наугад! Життя, як нитка-тоненьке Враз обірвалось, і все Не плач, ну не плач, дорогенька Все погане у світі мине! Візьми нарешті в руки себе Почни жити з нового листа Падаєш? Вставай! Не здавайся же Не марнуй ти свого ж життя! Все наповнится барвами хай В цьому світі, як квітка, рости! Що б не сталось, завжди пам'ятай Жити треба, просто живи...
2018-03-19 13:05:13
8
0
Інші вірші поета
Задумайся Трагедія на Чорнобильській АЕС Мрії Забудь...
Інші поети
Zeen
@Blue_Bliss
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920