" ФОТО НА ЗГАДКУ"
Яна Войвич
Спалах... Мить... І фото на згадку... Від сьогодні життя починаєш спочатку. Спогади, мрії, цілунки уранці, Замість них залишилось лиш фото на глянці. Як серед натовпу не дивитися їй в очі, Якщо серце без неї битись не хоче? Ви тепер не разом-твій мозок диктує, А тіло горить-воно його не чує! Все бродиш по парку, де квітів алеї, Не хочеш додому-там пусто без неї. Ті останні слова повисили мов хмара, "Прости, прощай, ми більше не пара". Зібравшись на дах старого будинку, Погляд на місто-замовк на хвилинку. Де знайти віру, як далі жити, Де знайти сили її відпустити? Скільки треба-місяць чи пів року, Щоб на все це глянути вже з боку? Волю в кулак і впевнено, сміливо Крок назад :"Я тобі бажаю-будь щаслива". Сходами вниз гітару на плечі, Скоро світанок, в Нью-Йорку же вечір. Життя триває, в нім пригод доволі, А фото на згадку лишилось в альбомі. 27.05.21
2021-05-27 13:44:08
16
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик Ага, далі буде....
Відповісти
2021-05-31 11:56:23
1
RETURN Зігфрід#ВGD
Янгольський віршик . 😍
Відповісти
2021-06-05 15:24:25
1
Яна Войвич
@RETURN Зігфрід#ВGD 🥰
Відповісти
2021-06-05 16:53:03
Подобається
Інші вірші поета
" Вона така одна " " Горобина ніч " "Спогад" "Врятуй мене"
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
breathings
@breathings
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3316
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171