" ФОТО НА ЗГАДКУ"
Спалах... Мить... І фото на згадку... Від сьогодні життя починаєш спочатку. Спогади, мрії, цілунки уранці, Замість них залишилось лиш фото на глянці. Як серед натовпу не дивитися їй в очі, Якщо серце без неї битись не хоче? Ви тепер не разом-твій мозок диктує, А тіло горить-воно його не чує! Все бродиш по парку, де квітів алеї, Не хочеш додому-там пусто без неї. Ті останні слова повисили мов хмара, "Прости, прощай, ми більше не пара". Зібравшись на дах старого будинку, Погляд на місто-замовк на хвилинку. Де знайти віру, як далі жити, Де знайти сили її відпустити? Скільки треба-місяць чи пів року, Щоб на все це глянути вже з боку? Волю в кулак і впевнено, сміливо Крок назад :"Я тобі бажаю-будь щаслива". Сходами вниз гітару на плечі, Скоро світанок, в Нью-Йорку же вечір. Життя триває, в нім пригод доволі, А фото на згадку лишилось в альбомі. 27.05.21
2021-05-27 13:44:08
16
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик Ага, далі буде....
Відповісти
2021-05-31 11:56:23
1
RETURN Зігфрід#ВGD
Янгольський віршик . 😍
Відповісти
2021-06-05 15:24:25
1
Яна Войвич
Відповісти
2021-06-05 16:53:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13499
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3167