Обійми
Обійми... А чого вони варті? Обійми... Хіба це не прекрасно?! Знаєш я мрію з тобою під місячним світлом гуляти, Дивитись на небо і думку гадати. Знаєш я мрію відчути твоє мужнє плече, Обійняти тебе і забути про все... Обійми... Це емоція чи почуття? Обійми... Хіба вони не варті нашого буття?! Знаєш з тобою я стаю хоча і на певний час Тією маленькою і неслухняною дитиною. Знаєш з тобою я даю волю почуттям, Просто забуваю про все і час триває тільки для нас. Обійми... Ввічливість чи пристрасть? Обійми... Хіба не ніжно виглядає?! Обіймаючи тебе Я знаю, що колись ми серця поєднаєм. Обіймаючи тебе Я знаю, що колись ми в любові зізнаємось. Обійми... Кохання чи любов? Обійми... Хіба незакохані так світ сприймають?! Знаєш обіймаючи тебе я зрозуміла одне, Що ти та людина, яка пробуджує серце сильніше битись... Знаєш коли ти обіймаєш мене, Я розумію доля не просто так зводить разом... Обімаю закохану душу... Цілую солодкі губи... Кохаю щиру душу... І просто дякую небу за ту саму людину!
2018-02-17 22:54:57
7
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2476
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3776