Обійми

Юлія Гаргат

Обійми... А чого вони варті? Обійми... Хіба це не прекрасно?! Знаєш я мрію з тобою під місячним світлом гуляти, Дивитись на небо і думку гадати. Знаєш я мрію відчути твоє мужнє плече, Обійняти тебе і забути про все... Обійми... Це емоція чи почуття? Обійми... Хіба вони не варті нашого буття?! Знаєш з тобою я стаю хоча і на певний час Тією маленькою і неслухняною дитиною. Знаєш з тобою я даю волю почуттям, Просто забуваю про все і час триває тільки для нас. Обійми... Ввічливість чи пристрасть? Обійми... Хіба не ніжно виглядає?! Обіймаючи тебе Я знаю, що колись ми серця поєднаєм. Обіймаючи тебе Я знаю, що колись ми в любові зізнаємось. Обійми... Кохання чи любов? Обійми... Хіба незакохані так світ сприймають?! Знаєш обіймаючи тебе я зрозуміла одне, Що ти та людина, яка пробуджує серце сильніше битись... Знаєш коли ти обіймаєш мене, Я розумію доля не просто так зводить разом... Обімаю закохану душу... Цілую солодкі губи... Кохаю щиру душу... І просто дякую небу за ту саму людину!

2018-02-17 22:54:57

7

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4058

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2063