Обійми

Юлія Гаргат

Обійми... А чого вони варті? Обійми... Хіба це не прекрасно?! Знаєш я мрію з тобою під місячним світлом гуляти, Дивитись на небо і думку гадати. Знаєш я мрію відчути твоє мужнє плече, Обійняти тебе і забути про все... Обійми... Це емоція чи почуття? Обійми... Хіба вони не варті нашого буття?! Знаєш з тобою я стаю хоча і на певний час Тією маленькою і неслухняною дитиною. Знаєш з тобою я даю волю почуттям, Просто забуваю про все і час триває тільки для нас. Обійми... Ввічливість чи пристрасть? Обійми... Хіба не ніжно виглядає?! Обіймаючи тебе Я знаю, що колись ми серця поєднаєм. Обіймаючи тебе Я знаю, що колись ми в любові зізнаємось. Обійми... Кохання чи любов? Обійми... Хіба незакохані так світ сприймають?! Знаєш обіймаючи тебе я зрозуміла одне, Що ти та людина, яка пробуджує серце сильніше битись... Знаєш коли ти обіймаєш мене, Я розумію доля не просто так зводить разом... Обімаю закохану душу... Цілую солодкі губи... Кохаю щиру душу... І просто дякую небу за ту саму людину!

2018-02-17 22:54:57

Інші вірші поета

Спогад назавжди Душа, що кохала Троянди Осінь

Інші поети

HAZEL GRACE

@just_another_someone

David Laurent

@ledavdebvs

بسنت

@bassant_samir_aly

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3034

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

5025