Минулий, теперішній Новий Рік

Юлія Гаргат

Новий рік завітав до мене в гості... Приніс в дарунок мені: Пакетик спогадів, Жменьку мрії, Й на останок краплину любові. Новий рік дарунок перший відкрив: Спогади бушують наче в морі кораблі, Спогади навіюють сум й біль німу, Спогади такі далекі й такі серцю близькі! Другий дарунок стався відкривати: Й мрія моя сталася збуватись. Мрію про щастя й добро для всіх, Мрію про щирість й життя без брехні! Й на останок третій дарунок відрився: Там мене чекало кохання крапля, Щире почуття яким амур керує Стрілило прямо в душу й зворушило серце! Й коли Новий рік виходив з хати, Я до нього промовляти почала щиро, Будь ласка, почуй мої слова Й скажи, що буде так... Нехай спогади залишаться спогадами Й не ворушать минуле. Нехай мрії перестануть бути мріями Й стануть реальністю. Нехай амура стріла торкнеться правильного серця Й запалить вогонь кохання в душі моїй. Нехай 2018 останні хвилини стануть спогадом, А 2019 нехай стане роком змін й здійснення мрій!

2018-11-30 07:30:48

7

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2886

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1790