Осінь

Юлія Гаргат

Листя під ногами хрустить, Осінь застала зненацька тривогу. В повітрі вирує смерть Осінь хіба ж я заслуговую на цю напругу... Щодня коїться жахливе Спектр емоцій змальовує картини. І це все таке вразливе... Якби ж не ті новини. Листя літає у повітрі, кружляючи немов останній раз, Оглядаючись назад горять мости за нами. Ми виросли оголивши душу напоказ Осінь ти береш відплату долями?

2022-10-22 13:52:08

Інші вірші поета

Зірка, що здійснила мрію Закохалась... Наш вогонь Гроза

Інші поети

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

BON BON

@bon_bon_c0xu

Mrs Monica L

@MrsMonica

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4573

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4455