Спогад назавжди
Юлія Гаргат
Ми сиділи з тобою під вербою, Сонце вже заходило за обрій. А ти все розповідав про щастя, про любов, А я з цікавістю слухала тебе. Та незнало серце, Та незнала я. Що це всього - лиш сон, А не життя! А не любов! Всього лиш сон! Лиш сон! Ми сиділи з тобою під вербою, Ти цілував мої вуста. Наша любов не згасала, Її продовжило життя!
2017-12-02 09:09:50
9
0
Інші вірші поета
Між нами сотні кілометрів Місячнелика 22 Минулий, теперішній Новий Рік
Інші поети
نوارس
@NWARSS
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2724
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16679