Спогад назавжди

Юлія Гаргат

Ми сиділи з тобою під вербою, Сонце вже заходило за обрій. А ти все розповідав про щастя, про любов, А я з цікавістю слухала тебе. Та незнало серце, Та незнала я. Що це всього - лиш сон, А не життя! А не любов! Всього лиш сон! Лиш сон! Ми сиділи з тобою під вербою, Ти цілував мої вуста. Наша любов не згасала, Її продовжило життя!

2017-12-02 09:09:50

Інші вірші поета

Обійми Наш вогонь Закохалась... Життя зовсім не малина

Інші поети

Alina Taratuta

@TA_lina

N M

@_winter

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

5083

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

5033