Тригерить минуле щоночі у снах
Юлія Гаргат
Тригерить минуле щоночі у снах Волосся обстигла щоб стерти капкан, Психологи не здатні вказати на злам А може це просто життя, а не план? Тригерять події в шаленому світі Й люди, що в посмішки одіті Хтось скаже як так можливо Сміятись коли на душі паршиво. Тригерять люди, які емоційні вампіри Котрі кладуть себе вище наче сувеніри В котрих начальники спершу А потім перепалки без рими. Тригерить погода й новини Є речі, що змінити не можливо Є люди, котрі за замовчуванням скотини А є життя, де інколи красиво!
2023-03-04 22:17:20
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Гаргат
спасибі♥️
Відповісти
2023-08-13 17:04:38
Подобається
Інші вірші поета
Душа, що кохала Смуток, біль та сльози Закохалась... Гроза
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4647
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2333