Книга долі — невимовний фатум дух

Юлія Гаргат

Книга долі — невимовний фатум дух. Ти скажи моє кохання: як тебе звуть? Диво дивне — життєздатна краса. Ти скажи моє натхнення: як там твоє життя? Часом війни, часом болі — не підвладний часу страх. Ти скажи мій скарбе: Як там твій прах? Жити, помирати — народжуватись знов. Ти скажи моя доле: кохання буде знов?

2022-12-03 20:53:00

Інші вірші поета

Між нами сотні кілометрів Гори Знову Душа, що кохала

Інші поети

Park Joyeol

@Loey88jojo61

Sara_ Army7

@KIMSYA

Yaroslav

@voditel_sudby

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10185

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1941