Вечір, ніч, ранок, день...
Юлія Гаргат
Вечір, ніч, ранок, день... Усе змішалось в клубочок ниток... Усі думки займає він... Чому моє серце ти полонив? Вечір, тихий вечір... Ми з тобою вдвох гуляли... Сміх, веселощі, юрба... Та ми на це уваги не звертали... А зараз що із нами сталось? Ніч, сувора й тиха, ніч... А ми двоє гулямо і на зірки споглядаємо... Романтика річ пристрасна й запальна... А зараз де наші почуття? Вже майже ранок настає... Ти проводиш мене додому, пристрасний поцілунок... Обійми, і знову поцілунок... Скажи мені, що ти про мене не забудеш! День настав... Думки змішались, згадую поволі вчорашній вечір... Я хочу знову прогулятись, Я хочу хоча б останній раз твої вуста поцілувати... Вечір, ніч, ранок, день... Я згадую нас кожен день... Скажи мені чому усе так сталось? Скажи мені чому ми боїмось сказати, те "кохаю"? Ось настав той вирішальний вечір. Ми зустрілись з тобою, І що ти мені тоді сказав? Кохаю палалко та сумніваюсь, що саме тебе. @yulka_23_love
2018-02-04 13:03:45
14
0
Інші вірші поета
Гори Ти поринаєш у сни... Не з'являйся Дивно як міняється час
Інші поети
Малой
@teddywinters
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16698
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2334