Вечір, ніч, ранок, день...
Юлія Гаргат
Вечір, ніч, ранок, день... Усе змішалось в клубочок ниток... Усі думки займає він... Чому моє серце ти полонив? Вечір, тихий вечір... Ми з тобою вдвох гуляли... Сміх, веселощі, юрба... Та ми на це уваги не звертали... А зараз що із нами сталось? Ніч, сувора й тиха, ніч... А ми двоє гулямо і на зірки споглядаємо... Романтика річ пристрасна й запальна... А зараз де наші почуття? Вже майже ранок настає... Ти проводиш мене додому, пристрасний поцілунок... Обійми, і знову поцілунок... Скажи мені, що ти про мене не забудеш! День настав... Думки змішались, згадую поволі вчорашній вечір... Я хочу знову прогулятись, Я хочу хоча б останній раз твої вуста поцілувати... Вечір, ніч, ранок, день... Я згадую нас кожен день... Скажи мені чому усе так сталось? Скажи мені чому ми боїмось сказати, те "кохаю"? Ось настав той вирішальний вечір. Ми зустрілись з тобою, І що ти мені тоді сказав? Кохаю палалко та сумніваюсь, що саме тебе. @yulka_23_love
2018-02-04 13:03:45
14
0
Інші вірші поета
Ти поринаєш у сни... Дивно як міняється час 22 Для найріднішої Мами
Інші поети
Ally San
@allysan1210
Deepak Singh Solanki
@DSinghSolanki
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3306
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2246