GET AWAY

CVLD BLVVDED

I think you're infected and you're gonna kill me, You're sick with no mask, coughin', keep your distance, The brain dies at home for months, Degraded surrounded by four walls, Take a look inside my soul, Demons have seeped there through a black hole, They devour it to the last bit, They stuck the knife in there, stuck deep, I completely lost all emotions, My heart rusted, Is someone offering help? I don't trust him, I can't make a deal I've nothin' to sell I'D BE BETTER OFF IF YOU DISAPPEAR, YOU'RE LYNCHIN' MY SOUL INTO TINY PIECES, I TOLD YOU TO GET AWAY FROM ME, BUT YOU'RE GON' TORTURE ME, DON'T LIE TO ME THAT YOU'RE GONNA CURE ME, I DON'T NEED YOUR TRAPS, I SUSPECT THAT I'LL BREAK MY ANKLE WITH A TRAP AFTER THIS STEP Is this all I get from your help? After that, you think I'll feel fucking well? I'M FALLING WITH YOU EVEN DEEPER INTO NOTHINGNESS, OVER THE PAST YEARS, I'VE NOT DOUBTED FOR A SECOND THAT LOVE DOES NOT EXIST, THIS BAG WITH A HOLE CALLED A HOE, I CANNOT LOVE IT, SHE WILL SUCK ALL THE JUICES WITH MONEY OUT OF ME GET AWAY FROM ME, YOU AN AWFUL BITCH...

2021-01-17 06:02:33

Інші вірші поета

My drawing of kagekao ADD GASVLINE TV THE FIRE YØUR KIDNEYS ARE NEXT BRAINFUCK

Інші поети

Khokh..

@khloudm99

Isaac Kampende

@isaac_kampende

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9108

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12160