NV LXVE

CVLD BLVVDED

I can't be sober with them... They're poison to me... Make me attached to you, I KNOW WHAT WILL HAPPEN AFTER THAT, Punch a hole in my shattered HEART THEN WALK AWAY LAUGHING, UH, KEEP YOUR MOUTH RUNNING, ALTHOUGH, FROM THE FACT THAT WORDS FALL OUT OF THIS, THERE IS NO POINT, THEY ARE SO DISGUSTING, MAKE MY EARS WITHER, YOU MAKE ME SICK, MY HEART HAS NO MISTRESSES, THROWIN' BUTTERFLIES OFF THE PYLON, I DON'T NEED A LIE AS IF I'VE A KINDRED SOUL, I know that I'm alone, And I don't need a hoe, I can feel the energy in my bones, MY HEART HAS NO PLACE FOR ANY LOVE I lost my heart long ago Aye, Since that time I'm still alone, Yeah, My neck has signs of choking, WHEN I FELL OFF MY CHAIR MY NECK ALMOST BROKE THEN, I'LL NEVER STEP ON THE SAME RAKE AGAIN, I WILL KEEP PUSHING EVERYONE AWAY I WALK LIKE THROUGH A MINE FIELD, I HAVE LOST MY FEELINGS, I DON'T KNOW WHAT TO FEEL, HATE, JOY, OR EMPTINESS, SOME OF THESE FEELINGS I SHED, MY HEART IS SQUEEZED OUT, NO BLOOD COMES OUT WHEN IT BLEEDS, MY LIFE IS SHORTENED BY STRESS AND TORN NERVES MY HEART HAS NO PLACE FOR ANY LOVE... IT'S DEVASTATED... COMPLETELY...

2021-02-14 06:59:47

1

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2748

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12754