#FOUR
По дорозі Кетрін не терпілося побачити себе нову. Хоча вона сумнівалася, що це може щось змінити, але, як то кажуть, надія помирає останньою.
- Ти ніби йдеш на каторгу, Кетрін. - Тревіс намагався розмішити її, коли побачив як вона нервує.
- Це зовсім не смішно. Подивилась я б на тебе, якби ти був на моєму місці.
- Ну, хлопець хлопця краще розуміє, тому у мене не було таких ситуацій , як у тебе. От пам'ятаю одну історію, коли....
- Ой, давай без твоїх історій і так тошно на серці, а твої ідеальні стосунки не роблять йому краще.
- Та буде тобі, не все ж так погано. Це єдині твої стосунки, які закінчилися невдачею. - все ще заспокоював він її.
- Можна сказати, що це і були одні відносини в моєму житті, а все інше - це інтрижки на тиждень, у яких не було майбутнього. - зітхнула вона, коли зрозуміла, що після Тревіса вона не могла полюбити нікого так, як його.
Вони вже наблизилися до місця, де Кетрін повинна була зустрітися з минулим. І її хвилювання змінилося на жах він цієї ситуації.
День перед зустріччю.
- Ану, не ний і переодягайся! - командував Тревіс. - Це не підходить тобі.
Вона приміряла перше ж плаття, яке побачила у вітрині магазину: бруднувато-зеленого коляру, все в блискітках і безформне. Як Тревіс не старався її переконати, що це програшний варіант, Кетрін стояла на своєму, тому він опустив руки та дозволив їй одягнути його.
- От приміряла, тобі полегшало? - запитав Тревіс.
- Ага, тепер я знаю, що це не мій колір, але все ж воно красиве. - і погладила плаття руками.
- Так, давай негайно знімай, а то я сам його з тебе стягну. От дивлюся на тебе і дивуюся, якщо ти так вибираєш собі одяг, як тобі вдається підбирати одяг іншим людям? - запитав він.
- Тревін давай не будемо про це! - нахмурилася вона.
- Добре я все зрозумів, а тепер давай знімай своє "ідеальне плаття", і приміряєм те, що вибрав я. – сказав він та потер руки в очікуванні.
Уже, міряючи другу сукню вибрану Тревісом, вона зрозуміла що не все так погано, як їй здавалося. Її тіло мало хороші пропорції, великі груди з вузькою талією та широкими, округлими бедрами, що спускалися до довгих і прямих ніг. Не одна дівчина їй би позавидувала, але ж у випадку Кетрін вона все приховувала безформним одягом і , навіть, якби і хотів в ній щось побачити, то все марно.
- Кетрін як ти могла ховати таку чудову фігуру від чужих очей, я тобі цього не пробачу, тай ніхто не пробачить - підморгнув він та вщипнув її за попу. - Щоб я не бачив більше твого лахміття на тобі. Тепер я вибиратиму тобі одяг, якщо ти не можеш собі його сама підібрати.
- Що ж я б без тебе робила, - посміхнулася вона Тревісу.
Дззз, завібрував телефон Кетрін попереджуючи, що прийшло повідомлення. Взявши в руки телефон, вона відкрила його, щоб прочитати. Це була міс Рубен.
12:15 МІС РУБЕН
Де ти пропала? Чому тебе немає на робочому місці?
І де Тревіс? Я не можу жодному з вас додзвонитися.
Через пів години хочу бачити тебе в своєму кабінеті.
- Ми тільки вийшли на обід, а вона вже не дає нам спокою, ну що за жінка. – зітхнула Кетрін.
- Не звертай уваги, побіситься і заспокоїться. У нас ще не завершена примірка, тому давай швиденько переодягайся і йдемо на касу.
- Ти думаєш я буду витрачати гроші на всі ці речі? Ти зглузду з'їхав? – почала кричати Кетрін.
- Не купиш ти, куплю тобі це я. Принаймі цю шикарну сукню, яка на тобі зараз, от побачиш вона довго в шафі не заваляється. – гордий собою відповів Тревіс.
- Та ну тебе, мені її нікуди одягнути, а твоїх грошей я не прийму.
- Кетрін ти ніби мала дитина, я ж твій друг і можу зробити тобі подарунок, якщо мені цього захочеться. – склавши руки на грудях, сказав він.
- Але… .
- І не переч мені.
Що ж Кетрін залишалося зробити? Чемно помірявши одяг, вони потім повернулися на роботу. Як казав Тревіс, він таки купив плаття, але що нервувало Кетрін так це те, що він не дозволив їй подивитися на себе, як вона в ньому виглядає. Ніби знав наперед що станеться.
Згадавши, що вона мала зайти до міс Рубен коли поверниться на роботу, Кетрін, навіть, не скинувши пальто, попрямувала прямо до її кабінету. Начальниця сиділа за своїм столом. Одягнута строго, але досить стильно, вона нахмурилася над паперами і щось читала. Постукавши у вже відчинені двері Кетрін сказала:
- Ми повернулися, про що ви хотіли поговорити міс Рубен?
- Ось тримай, це запрошення на благодійний вечір завтра в 18:00. – сказала начальниця і простягнула конверт з запрошенням Кертін.
- І що мені з ним зробити? – не розуміла вона, для чого їй він.
- Невже так важко догадати? Я дістала його для тебе, щоб ти могла зустрітися з Джексоном Теренсом і запросити його до нашої команди. Тобі що потрібно все по полочкам розставляти? – все ще не відриваючи очей він документів запитала вона.
- Ні все зрозуміло. – лиш і відповіла Кертін, взяла конверт і вийшла з кабінету.
В машині по дорозі
на благодійний вечір
Як і говорив Тревіс сукня не валялася довго у шафі. Уже наступного дня після того як вони купили, Кетрін одягла її. Весь процес підготовки Тревіс взяв на себе, за що Кетрін йому безмежно вдячна. Так як вона була вся на нервах, хто зна щоб вона з себе зробила. Та вона не могла сама туди прийти, їй потрібні були свої люди і вона попросила Тревіса супроводжувати її в якості хлопця на цей вечір. На що Тревіс з задоволенням погодився.
- Я нормально виглядаю? – нервувала Кетрін.
- Не просто нормально, ти шикарно виглядаєш, як цукерочка. – підморгнув їй Тревіс. – Можеш заспокоїтися, я буду поряд.
Благодійний вечір відбувався у найдорожчому готелі Нью-Йорка “Four Seasons”. Коли вони зайшли всередину у Кетрін аж перехопило подих. Все було настільки красиве, вона собі тільки могла уявити, скільки потрібно заробляти, щоб так жити. Тому коли почався благодійний вечір, вона як ніколи почувала себе не в своїй тарілці.
Протягом вечора вона помітила, як чоловічі погляди роздивлялися її, через що вона почувала себе ще більш незручно. Вона тільки те й робила, що поправляла сукню, за що отримала наганяй від Тревіса.
Вечір вже підходив до кінця, а вона ще не бачила на ньому Джексона. Можливо він і не з’явиться, а Кетрін витратила на цей вечір цілий день, який могла б потратити з користю. Та вона помилялася, вона почула галас в холі готелю і коли повернула голову у напрямку звуків, вона стояла лобом в лоб з Джексоном.
- Ти ніби йдеш на каторгу, Кетрін. - Тревіс намагався розмішити її, коли побачив як вона нервує.
- Це зовсім не смішно. Подивилась я б на тебе, якби ти був на моєму місці.
- Ну, хлопець хлопця краще розуміє, тому у мене не було таких ситуацій , як у тебе. От пам'ятаю одну історію, коли....
- Ой, давай без твоїх історій і так тошно на серці, а твої ідеальні стосунки не роблять йому краще.
- Та буде тобі, не все ж так погано. Це єдині твої стосунки, які закінчилися невдачею. - все ще заспокоював він її.
- Можна сказати, що це і були одні відносини в моєму житті, а все інше - це інтрижки на тиждень, у яких не було майбутнього. - зітхнула вона, коли зрозуміла, що після Тревіса вона не могла полюбити нікого так, як його.
Вони вже наблизилися до місця, де Кетрін повинна була зустрітися з минулим. І її хвилювання змінилося на жах він цієї ситуації.
День перед зустріччю.
- Ану, не ний і переодягайся! - командував Тревіс. - Це не підходить тобі.
Вона приміряла перше ж плаття, яке побачила у вітрині магазину: бруднувато-зеленого коляру, все в блискітках і безформне. Як Тревіс не старався її переконати, що це програшний варіант, Кетрін стояла на своєму, тому він опустив руки та дозволив їй одягнути його.
- От приміряла, тобі полегшало? - запитав Тревіс.
- Ага, тепер я знаю, що це не мій колір, але все ж воно красиве. - і погладила плаття руками.
- Так, давай негайно знімай, а то я сам його з тебе стягну. От дивлюся на тебе і дивуюся, якщо ти так вибираєш собі одяг, як тобі вдається підбирати одяг іншим людям? - запитав він.
- Тревін давай не будемо про це! - нахмурилася вона.
- Добре я все зрозумів, а тепер давай знімай своє "ідеальне плаття", і приміряєм те, що вибрав я. – сказав він та потер руки в очікуванні.
Уже, міряючи другу сукню вибрану Тревісом, вона зрозуміла що не все так погано, як їй здавалося. Її тіло мало хороші пропорції, великі груди з вузькою талією та широкими, округлими бедрами, що спускалися до довгих і прямих ніг. Не одна дівчина їй би позавидувала, але ж у випадку Кетрін вона все приховувала безформним одягом і , навіть, якби і хотів в ній щось побачити, то все марно.
- Кетрін як ти могла ховати таку чудову фігуру від чужих очей, я тобі цього не пробачу, тай ніхто не пробачить - підморгнув він та вщипнув її за попу. - Щоб я не бачив більше твого лахміття на тобі. Тепер я вибиратиму тобі одяг, якщо ти не можеш собі його сама підібрати.
- Що ж я б без тебе робила, - посміхнулася вона Тревісу.
Дззз, завібрував телефон Кетрін попереджуючи, що прийшло повідомлення. Взявши в руки телефон, вона відкрила його, щоб прочитати. Це була міс Рубен.
12:15 МІС РУБЕН
Де ти пропала? Чому тебе немає на робочому місці?
І де Тревіс? Я не можу жодному з вас додзвонитися.
Через пів години хочу бачити тебе в своєму кабінеті.
- Ми тільки вийшли на обід, а вона вже не дає нам спокою, ну що за жінка. – зітхнула Кетрін.
- Не звертай уваги, побіситься і заспокоїться. У нас ще не завершена примірка, тому давай швиденько переодягайся і йдемо на касу.
- Ти думаєш я буду витрачати гроші на всі ці речі? Ти зглузду з'їхав? – почала кричати Кетрін.
- Не купиш ти, куплю тобі це я. Принаймі цю шикарну сукню, яка на тобі зараз, от побачиш вона довго в шафі не заваляється. – гордий собою відповів Тревіс.
- Та ну тебе, мені її нікуди одягнути, а твоїх грошей я не прийму.
- Кетрін ти ніби мала дитина, я ж твій друг і можу зробити тобі подарунок, якщо мені цього захочеться. – склавши руки на грудях, сказав він.
- Але… .
- І не переч мені.
Що ж Кетрін залишалося зробити? Чемно помірявши одяг, вони потім повернулися на роботу. Як казав Тревіс, він таки купив плаття, але що нервувало Кетрін так це те, що він не дозволив їй подивитися на себе, як вона в ньому виглядає. Ніби знав наперед що станеться.
Згадавши, що вона мала зайти до міс Рубен коли поверниться на роботу, Кетрін, навіть, не скинувши пальто, попрямувала прямо до її кабінету. Начальниця сиділа за своїм столом. Одягнута строго, але досить стильно, вона нахмурилася над паперами і щось читала. Постукавши у вже відчинені двері Кетрін сказала:
- Ми повернулися, про що ви хотіли поговорити міс Рубен?
- Ось тримай, це запрошення на благодійний вечір завтра в 18:00. – сказала начальниця і простягнула конверт з запрошенням Кертін.
- І що мені з ним зробити? – не розуміла вона, для чого їй він.
- Невже так важко догадати? Я дістала його для тебе, щоб ти могла зустрітися з Джексоном Теренсом і запросити його до нашої команди. Тобі що потрібно все по полочкам розставляти? – все ще не відриваючи очей він документів запитала вона.
- Ні все зрозуміло. – лиш і відповіла Кертін, взяла конверт і вийшла з кабінету.
В машині по дорозі
на благодійний вечір
Як і говорив Тревіс сукня не валялася довго у шафі. Уже наступного дня після того як вони купили, Кетрін одягла її. Весь процес підготовки Тревіс взяв на себе, за що Кетрін йому безмежно вдячна. Так як вона була вся на нервах, хто зна щоб вона з себе зробила. Та вона не могла сама туди прийти, їй потрібні були свої люди і вона попросила Тревіса супроводжувати її в якості хлопця на цей вечір. На що Тревіс з задоволенням погодився.
- Я нормально виглядаю? – нервувала Кетрін.
- Не просто нормально, ти шикарно виглядаєш, як цукерочка. – підморгнув їй Тревіс. – Можеш заспокоїтися, я буду поряд.
Благодійний вечір відбувався у найдорожчому готелі Нью-Йорка “Four Seasons”. Коли вони зайшли всередину у Кетрін аж перехопило подих. Все було настільки красиве, вона собі тільки могла уявити, скільки потрібно заробляти, щоб так жити. Тому коли почався благодійний вечір, вона як ніколи почувала себе не в своїй тарілці.
Протягом вечора вона помітила, як чоловічі погляди роздивлялися її, через що вона почувала себе ще більш незручно. Вона тільки те й робила, що поправляла сукню, за що отримала наганяй від Тревіса.
Вечір вже підходив до кінця, а вона ще не бачила на ньому Джексона. Можливо він і не з’явиться, а Кетрін витратила на цей вечір цілий день, який могла б потратити з користю. Та вона помилялася, вона почула галас в холі готелю і коли повернула голову у напрямку звуків, вона стояла лобом в лоб з Джексоном.
Коментарі