"Не вірю, не вірю, не вірю..." кричала в думках Кетрін. Вона закрила очі, щоб ця картина перед її очима зникла, та коли відкрила їх все залишилося без змін. Міс Рубен все ще стояла з складеними руками і незадоволеним виглядом і Джексон сидів в кріслі ніби насміхаючись над нею. Весь його вигляд випромінював впевненість в собі, чого не скажеш про Кетрін. Вона ніби води в рот набрала, не могла сказати ні слова.

- Міс Кетрін ви не хотіли б вибачитися перед нашим гостем? - суворо запитала начальниця. 

Кетрін розсіяно глянула спочатку на міс Рубен, потім на Теренса і їй захотілося сховатися від його погляну, який, здавалося, пожирав її очима, погляд який пронизував до кісток, погляд від якого мурашки по тілу,  погляд від якого не сховається жодна твоя таємниця.

- Ми все ще чекаємо! - уже з прихованою злістю сказала начальниця. Та Кетрін і далі дивилася на них так, ніби зараз заплаче. І саме в цей момент втрутився Джексон.

- Годі вам, нічого образливого вона не сказала. Знаєте скільки таких злих фразочок, я чую кожного дня? Нічого нового я не дізнався про себе. - сказав він і глянув на Кетрін. Щось не в'яжеться подумала вона, щось тут не так, десь тут точно був підступ. І сьоме відчуття її не підвело, слова які вона почула потім стустили її з неба на землю.

- Я думаю ми про все домовилися. Тому вибачте у мене важлива зустріч. - сказав він, встав з крісла і попрямував до виходу. - А, забув додати, ще одна умова нашого з вами контракту, щодо аситента...

- Так, так просіть все що забажаєте, - прощебетала міс Рубен.

Він зупинився прямо навпроти Кетрін і глянув їй в очі, потім його погляд плавно стустився на її губи, а потім почав блукати по всьому її тілу. Він ніби випробовував, чекав на випад в його сторону, він хотів продовження їхньої розмови минулим вечором.

"Чорт Кетрін, відверни голову, не будь дурепою. Якого біса він дивиться на мене? От халепа."

Не відвертаючи від неї погляду він сказав:

- Міс Кетрін, ви не проти бути моїм асистентом? - запитав він хриплим голосом.

Кетрін була приголомшена. Чого, чого, а такого повороту подій вона не очікувала.

" Він сказав асистентом? Чи я не правильно почула? Він насміхається з мене?" Але подумавши секунд-дві вона змінила гнів на милість. "Ось і мій шанс, тепер пограємось Джексон.  Я тобі покажу, як це втратити кохання, та в той же момент втратити і повагу оточуючих до тебе," подумала Кетрін, і хотіла було відповісти йому, але міс Рубен на тонюсіньких шпильках підбігла до Джексона і не спитавши, навіть, Кетрін відповіла:

- Звичайно вона не проти, це не аби яка честь допомагати такій людині як ви, - посміхнулася вона і потисла руку Джексону, - ми ще з нею поговоримо про це і я розповім їй все детальніше.

"Ну що за підлабузниця, це ж треба так вміти." У відповідь на слова начальниці Кетрін лиш посміхнулася.

- Що ж радий чути, - сказав Джексон, - можна ваш телефон? - звернувся він до Кетрін.

Трохи не зрозумівши його питання, вона дивилася на нього округленими очима, він же лиш підняв брови і оцінюючим поглядом подивився на неї. Та потім до неї дійшло. Поки доля дала їй такий шанс, Кетрін не гаючи часу швидко витягнула телефон і дала йому в руки. Набравши свій номер, Джексон почекав поки задзвонить його телефон і тоді повернув його власниці.

- Що ж тепер точно до зустрічі, а то я уже запізнююся. - сказав і підморгнув Кетрін. Зарум'янівшись як мале дівчисько, вона дивилася йому у слід і не вірила, що доля дала їй ще один шанс. Тепер потрібно лиш все спланувати і повернути свою свободу. Що Кетрін і збиралася зробити, якби не міс Рубен.

- Так, а тепер поговоримо з тобою Кетрін Спаркс. - якось не дуже приємно вона це сказала, подумалось Кетрін. - Все ж тобі вдалося виконати моє доручення, чому я дуже рада. Дякуючи тобі у нас пішли справи вгору, тому думаю ти заслуговуєш на підвищення. 

"Щооо? Підвищення? Я цього точно не очікувала. День обіцяє бути ще з більшими сюрпризами, я так бачу."

- Я нічого такого не зробила, щоб заслужити підвищення. - сором'язливо заперечила Кетрін.

" От дурепа і хто тебе за язик то тягне,- Кетрін була зла на саму себе."

- Ні, ні це не обговорюється, тепер ти будеш не моїм асистентом, а Джексона, це і є твоє підвищення. 

" Та яке це підвищення, це кара Божа."

- О я нейморівно рада, що така персона, як Джексон Теренс вибрав мене, просту людину, без будь-якого досвіду своїм асистентом, не можу цьому не радіти. - з сарказмом відповіла Кетрін.

- Ну що ж тоді домовилися, наближчим часом ти в руках Джексон і твоя справи зробити так, щоб все було добре і без будь-яких пригод. Він з тобою зв'яжеться і скаже що тобі робити. - відчеканила міс Рубен і пішла назад за свій стіл.

- А що мені зараз робити? Ви бачили новини? Тепер у мене під під'їздом немає де стати, там натовп журналістів. 

- За пару днів все втихомириться і зможеш жити спокійно. Це не привід нервуватися, такі ситуації з Джексоном кожного дня. Не ти перша і не ти остання, тому можеш поки іти додому, розслабитися, а на роботу можеш не виходити, тепер твоя справа тільки Джексон.

- Ви мене звільняєте? - захвилювалася Кетрін.

- Ні в якому разі. Мені потрібний хороший результат, тому я хочу, щоб ти направила всі свої сили на роботу з Джексоном і будь добра почни уже звертати увагу на те, що ти одягаєш. Не подобає дівчині, тим більше у нас на роботі з'являтися у такому вигляді. - ніби хотіла заспокоїти її начальниця, але це не допомогло. Її нерви були на межі і їй треба було десь випустити пар, тому коли вона покинула кабінет міс Рубен, вона набрала номер своєї сеcтри.

- Ти вільна? Мені треба привести мізки і нерви в порядок. - випалила Кетрін.