Вечір уже плавно переходив у ранок, а Кетрін все ще не було дома. Ріта дзвонила до неї, але абонент був поза зоною.

- Де вона пропала, як крізь землю провалилася. - переживала сестра. - Треба дізнатися.

         Тим часом в клубі

- Я думаю, ми про все домовилися раніше. - запереживала Кетрін. - Ми ж домовилися?

- Мила невже тобі не хочеться повернути все заново? - запитав він з притаманною тільки йому ухмилкою. Повернувся старий Тревіс. Той Тревіс, про якого вона б воліла забути, починаючи з випускного вечора, коли побачила його справжнє обличчя.

- Не виникало такого бажання. - відповіла Кетрін. - Брешу, воно було, але ти все зруйнував.

- Я знаю що не найкращий варіант для тебе, але ми можемо спробувати ще раз? - уже з мольбою в голосі запитав він.

Його настрій міняється, як хамелеон змінює колір своєї шкіри, тут він хитрий, тут вже ніжний. Але у Кетрін цього настрою не було.

- Ні, немає ніяких "ми". В школі я і мріяти не могла, що буду зустрічатися з таким як ти, найкращий хлопець школи, а на ділі лиш кусок лайна. Я думаю ти, навіть, не здогадувався, що я мріяла провести з тобою все життя, виховувати наших дітей і бути щасливою сім'єю.

- Кетрін, помов, не говори так. - в нього розривалося серце від її слів, бо ж знав, що як мінімум один з цих пунктів він не зможе виконати.

- Ти ще смієш мені вказувати? - розізлилась вона.

- Так, смію. Ти мій асистент, тому маю право. - він зрозумів, що сказав зовсім не те, що хотів, але слова вилетіли і їх не повернути.

- Так говори зі мною, як з асистентом, що тобі мішає? Запхай свої почуття в одне місце і залишайся надалі Джексоном-який-руйнує-чуже-життя. - ці слова вона вже говорила зі сльозами на очах. - Якого біса, ти хочеш від мене?

Він не хотів їй робити боляче, але про це вже можна не говорити, бо він зробив це знову і зробить ще не раз, він знає себе, знає, яка він сволоч по відношенню до інших і це не виправляється.

- Я тебе питаю, якого біса я тобі зробила, щоб ти так відносився до мене? - випалила Кетрін.

Ну все він не може цього терпіти. Одним швидким кроком він наблизився до неї, взяв її обличчя у руки і поцілував. Поцілунок тривав, а Кетрін не розуміла нічого, та знаєте вона і не хотіла розуміти, їй остогидло думати все життя. Вона знову відповіла на його поцілунок, цього він точно не очікував, думав, що відразу отримає ляпаса по обличчю. Він зупинив поцілунок та легенько відсторонився від неї і глянув прямо в очі:

- Кетрін ти найкраще, що було зі мною за все моє життя і я справжній ідіот, що повівся так з тобою. Ти завжди була для мене променем, який освітлював мені дорогу, я не хотів робити тобі боляче.

- Але зробив.

- Так, і я буду просити пробачення за це, все своє життя, лиш тільки би ти мені вибачила.

Вона хотіла почути ці слова ще після тих пліток, і нарешті це сталося. Думки змішалися в її голові і подальші дії були, як в тумані. Кетрін припала до його губ знову і тепер вона керувала ситуацією. Джексон не чекав і хвилини, щоб відповісти  на поцілунок. Він взяв її на руки і поніс у VIP кімнату, закрив за собою двері і не зупиняючись продовжував цілувати Кетрін так, ніби вона остання жінка на цій планеті.

Жоден не міг контролювати себе, вони просто пливли по течії, по течії своїх почуттів. Різко сорочка злетіла з Джексона та впала на землю. Плаття Кетрін теж довго не чекало, і було знято в ту ж секунду. Вона стояла перед ним в одній білизні і, чорт забирай, вона була приголомшлива.

- Ти прекрасна, Кетрін. - прошепотів він їй на вухо. Руки облапали кожний міліметр її шкіри. Вони не думали про наслідки, в них просто зірвало дах одне від одного та їхніх голих тіл.

Кетрін не могла приховувати свого бажання. Так, вона хотіла Джексона, ще сидячи за партою в школі і хай що подумають, вона зараз щаслива, як ніколи.

Настав ранок і реальність вдарила в голову. Першою прокинулася Кетрін, ще сплячою вона потягнулася і зачіпила когось біля себе. Спершу вона не розуміла хто це, але через секунду згадала, що сталося вчора. Реальність звалилася на неї грудою важкого каміння.

"Що ти натворила Кетрін? Чим ти думала?" картала вона себе. Але вирішила все сперти на хвилину слабкості і забути про все, що сьогодні сталося. Тепер вже точно.

Вона акуратно піднялася з дивана, забравши ногу Джексона з себе, і подивилася на нього. Різкі риси обличчя, але такі чутливі губи. Скільки непристойних слів злітало з них цієї ночі, аж Кетрін стало ніяково від спогаду про них. Уже, навіть, стара образа десь відійшла в сторону, а натомість прийшло відчуття задоволення і спокою. Він виглядав таким умиротвореним, що Кетрін ним замилувалася, вона довгий час дивилася на нього, поки не замітила час на годиннику Джексона, уже було давно за дванадцяту, а вона ще не вдома.

Кетрін швидко зібрала свої речі, одягнулася і вилетіла з кімнати. Її сестра приб'є. Вона, навіть, не може зателефонувати їй, так як Джексон розбив вчора її телефон. Клас, тепер у неї є ще шанс з ним поговорити, але і роботу асистента ніхто не відміняв.

        Джексон  

Прокинувшись, він побачив пустий диван без Кетрін. "А вона не втрачає вправності у стосунках, завжди залишається загадкою. А так хотілося побачити її сонну мордашку зранку, але у мене ще буде час." подумав Джексон." Добре, що хоч сьогодні заплановано мало зйомок, а то я не у формі після дня народження. Все ж потрібно подзвонити до мого асистента уточнити графік. Але, чорт забирай, я ж розбив її телефон. Потрібно це компенсувати і якомога швидше, бо при одного спогаді про неї, мої штани стають малуватими." Поговоривши сам з собою, він направився по своїх справах. День обіцяє бути цікавим.