- Якого біса ти тут робиш? - злим тоном запитав він.

- У мене теж саме запитання. І відпусти уже мою руки, боляче. - протестувала вона.

Джексон поглянув на свою руку, яка з силою схопила Кетрін, і через секунду відпустив. Здавалося, він знав Кетрін, але таке відчуття ніби побачив її вперше. Її вигляд повністю змінився, коли вона стала такою гарячою? Ці легкі локони та плаття, яке підкреслювало кожний міліметр її тіла, і ці очі, які, нажаль, дивилися на нього так, ніби він остання людина на світі, яку їй хотілося б бачити.

- У мене сьогодні день народження в цьому клубі і здається тебе не було у списку запрошених, хоча це непоганий бонус. - знову ця крива усмішка, від якої жодна дівчина не може встояти.

- Вибач, якби я знала що ти тут будеш, я б сюди не прийшла, мені вистачило твоєї персони, на рік вперед, а тепер ми з моїм хлопцем підемо, з твого дозволу. - їй треба усамітнитися, інакше вона ще трохи і вибухне від злості.

- Хлопець? Не бачу біля тебе зараз жодного хлопця і де твій любий? - з сарказмом в голосі від хотів прикрити те поколювання, яке викликало в нього її слова.

- Якраз відійшов поговорити по телефону. - ще хвилинку Кетрін і все. - Я йому зателефоную і ми підемо. 

Вона відкрила сумочку і взяла в руки телефон, та Джексона як переключило. Він вирвав у неї з рук телефон і кинув на землю з такою силою, що він розбився.

- Джексон, ти ідіот! Який біс в тебе вселився? - от і не витримала вона.

- Нікуди ти не підеш. Не сьогодні. - знов схопивши за руку він потягнув її в клуб.  

- Це не тобі вирішувати, ану відпусти мене. - вона старалася вирватися з його рук, але марно. 

Він закинув її на плече і поніс в приміщення. Спиною він відчував її маленькі кулачки, які били з усієї сили, але це було не важливо. Зараз він хотів бачити її біля себе і відчувати її пухлі губи на своїх, як це було в машині. Коли вона відповіла на поцілунок, він не витримав та не зміг зупинитися. Він завжди жадав Кетрін, щоб там вона собі не думала, і знову в машині вона йому відмовила, він хотів більшого, він хотів продовження.

- Ідіот, постав мене на землю, та чорт забирай, відпусти мене. - не заспокоювалася вона.

- Кетрін, перестань. Не пручайся.

- Не пручайся? Ти нормальний? Чи тобі прочистити розум, згадати що ти мені зробив? - сказала вона, і в ту ж секунду пожаліла.

Джексон зайшов в окрему VIP-кімнату, де не було жодної камери і лишніх вух, які могли роздути плітки, акуратно зняв Кетрін з своїх плечей і не чекаючи, прильнув до її губ. П'янкий аромат апельсинів, який він не міг забути, ввірвався в його ніс. 

- Як ти приємно пахнеш. - для чого він це сказав, вона не зрозуміла.

- Відпусти мене. Ти п'яний! - крикнула вона.

- Не треба, не пручайся. - заперечив він і продовжував цілувати її. Його руки гуляли по її тілу, по округлих ягодицях, по тонкій талії, по шовковій шкірі до того часу, поки він не відчув жодного опору зі сторони Кетрін. Він зупинився і поглянув на Кетрін. По її очах текли сльози, сльози сорому. 

- Кетрін, ти чого? - у нього було двояке відчуття. З одного боку він хотів обійняти її і сказати, що все добре, а з другої - він був злий на неї. Друга сторона завжди брала верх над ним.

- Ти закінчив? - з нейтральний виразом на обличчі запитала вона.

Вперше в житті він не знав, що відповісти. Йому стало соромно за свою поведінку. От завжди вона вміла його втягнути у незручну йому ситуацію. Але тільки з нею він хотів бути іншим.

- Закінчимо на цьому, я твій ассистент, тепер ти мій бос і нехай між нами нічого не зміниться. Я не одна з твої ляльок, яких ти бачиш кожного дня і ніколи нею не буду. - все ще без емоцій сказала вона.

Тревіс був в сум'ятті, він відійшов і сказав:

- Нехай буде по твоєму. - засунув руки в кишені брюк, погодився він з її умовою.

- Тепер я можу піти, чи потрібно вам з чимось допомогти? - така холодна і відразу відсторонена до нього, уявна перешкода з'явилася між ними, яку Тревіс відразу відчув.

- Ні, все гаразд. Можете бути вільні. До завтра. Я надіюся ви пам'ятаєте про завтрішню вечерю? - ніби надіячись запитав Тревіс.

- Як можна про це забути, ви мені доступно це пояснили. - вона попрямувала до дверей, така стримана і водночай хвилююча. - А, забула сказати!

- Так. 

- З днем народження. - сказала і зникла з його поля зору.

"Що тільки-но було? Я щось не зрозумів. Це вона мене так просто послала куди подалі? Скоріш за все. Сам в цьому винен. Не треба було заходити так далеко на перших порах." подумки говорив собі Джексон.

- Що ж, думаю вечірці кінець. 

- До біса, це все, я не буду його закохувати в себе, не хочу, не треба мені ще раз пережити цю біль. - вона як фурія вилетіла з клубу, де все ще при вході стояв Тревіс.

- Дорогенька, ти куда зникла, я все-таки вирішив це питання, ми можемо зайти в клуб, але бачу тобі вже не треба дозволу, ти і так зайшла. Де ти була? - відтараторив Тревіс.

- Ми повертаємося назад. Цей вечір закінчено. - з невимовною злостю сказала вона.

- Що сталося? - поцікавився Тревіс, коли побачив заплакану Кетрін.

- Я можу одним словом пояснити? Тревіс і думаю цим все сказано.

- Чортів придурок, що він зробив? А знаєш мені не треба твоєї відповіді, я просто піду і запитаю це в нього самого. - він розізлився не на жарт.

- Ні, не треба, не чіпай його. - але вона не встигла він уже зайшов в клуб.

       Джексон

Взявши мікрофон в руки, Джексон повідомив всім що вечірка завершина. Обурення і незадоволені погляди не хотіла нікуди іти, але це було не їм вирішувати. Тому всі на-пів живі тіла вийшли самі, а хто не міг - вивели охоронці. В ту ж хвилину залетів Тревіс і відразу знайшов причину Кетріних сліз. Без жодного пояснення від підлетів до Джексона і ударив його по обличчю. 

- Яке ти маєш право ображати мою Кетрін? - викрикнув він. - Чому, відколи вона тебе зустріла, я маю її заспокоювати? Ти мало зробив в минулому, тобі мало?

Джексона розлютили звинувачення незнайомця. Він витер долонею каплю крові, яка було на його губі і глянув на винуватся. Бугаї з клубу схопили Тревіса, так щоб він не зміг поворохнутися.

- Думаєш ти вирішиш все кулаком, я колись теж так думав, навіть, надіявся що це все вирішить. Але ж ні, вона просто пішла і забула про мене. - через віскі він почав говорит те, що йому не слідувало. - Я вирішив помститися Кетрін, придумати плітки про неї було простіше простого, тільки сказати, що ми переспали у випускну ніч, і я був у неї не перший, все розійшлося моментом. І це було моєю величезною помилкою, за яку я досі себе картаю. Після цього, я зірвався, почав лупасити кожного кого бачив, хотів заглушити цю біль в серці, але нічого не допомагало. Кожного дня, я хотів чути її сміх, який мені здавалося був справжній і щирий, коли ми були разом, бачити її посмішку, яка наповнювала мене зсередини чимось світлим, але все зникло в один моментом. 

- Це було щиро. - він почув голос Кетрін. 

Погляд теплих очей був направлений на нього. Ці очі, коляру синього моря, в один момент спокійні, а в інший просто ураган, в якому ти потонеш відразу, дивилися пристального на нього.

- Я була щира тоді, і твоя вина, що ти все розвалив. А знаєш я, навіть, рада що пережила це, і ти мене більше не хвилюєш як колись.

Тревіс відчув тяжкість на серці. Він попрямум до Кетрін, як загіпнотизований.

-  Не підходь. - запротестувала Кетрін. - Стій на місці. - самоконроль зникав, вона втрачала його.

- Стій, придурку, ми не договорили. - втрутився Тревіс. - Навіть не думай підходити до неї, ми не закінчила, я ще маю пару прийомів для тебе.

- Ми закінчили. - він вийшов з гіпнозу. - Виведіть всіх з клубу. - скомандував Тревіс. - А дівчину залишіть.