#FIVE
Ну що за несправедливість, як можна бути таким красивим,- подумала Кетрін, без сорому дивлячись на Теренса.
- Може ви б відійшли? Ви мішаєте пройти. - звернувся Джексон до Кетрін. Та вона все ще не зводила з нього очей.
- Еее, дівчино ви мене чуєте? - похлопав він руками перед її обличчям. На що вона відреагувала відразу. Як вона взагалі на нього дивитися після всього що сталося? Нахмурившись, вона сказала:
- Вам мало місця? Чи ви така поважна персона перед якою всі мають розходитися? - випалила Кетрін йому.
Він тільки посміхнувся, так як розумів, що вона не права. Вона ж реально мішала доступу в зал, бо стояла в самому проході і без різниці, що через проміжок у дверях могло протиснутись відразу троє, він хотів побачити, як вона відреагує на його слова.
Та коли він подивився в зал через її плече, його вираз обличчя відразу змінився, став ніби жорстокіший і в той же момент він нахилився до Кетрін і прошепотім їй на вухо, від чого у неї пішли мурашки по тілу.
- Дамочка ви хочете зі мною договоритися? – самовдоволено усміхнувся він. - Тоді підіграйте мені і ми з вами поговоримо. - сказав Джексон і схопивши її за талію повернув в сторону присутніх гостей.
Щодо Кетрін то вона на хвилину втратила пильність, ноги рухалися туди куди її вели, а мозок не хотів розуміти що відбувається. Та так тривало не довго. Прийшовши до тями, Кетрін різко відштовхнула руку Джексона, яка покоїлася на її талії та сказала:
- Я не наступлю на ті ж граблі вдруге,- і повернувшись до нього спиною, з надією в серці, почала шукати в натовпі Теренса.
Вона вже не бачила косих поглядів людей, яких ця ситуація забавляла, їй тільки хотілося по-швидше піти звідти, перестати бачити ці кляті очі, які колись так їй подобались. Коли вона знайшла очима Теренса, відразу попрямувала до нього і тільки сказавши, що їм потрібно іти, відразу потягла його за руку до виходу.
По дорозі в машині
- Кетрін, що тебе за муха вкусила? – запитав Теренс як тільки вони сіли в машину.
- Я не знаю. У мене нічого не вийде. Я перед ним, як кролик перед вовком. Ти б мене бачив, я була, як малолітнє дівчисько, яке побачило свого кумира. Я цього не витримаю. – випалила Кетрін і закрила очі руками.
- Ну, ну не треба робити з мухи слона. Не все так погано. Все ж ти змогла йому сказати хоч слово це вже прогрес. З часом все буде краще. – заспокоював він Кетрін, погладжуючи її по плечі.
- Не має в мене цього клятого часу. У мене залишилось тільки чотири дні, чотири чортові дні! А я профукала такий шикарний шанс.
Тревіс лиш кивнув головою, так як розумів, що шанс був реально хороший.
Всю дорогу до її квартири вони просиділи мовчки, тільки коли Кетрін уже виходила з машини Тревіс сказав:
- Зайчику не все так погано, як здається на перший погляд. Всі ми боягузи перед нашим страхом, але це не робить з нас жертв. Ми керуємо своїм життя, а весь страх тільки у нас в голові. Тепер іди додому, прийми душ і завтра буде новий день і нові можливості. Солодких снів, дорогенька. – і закривши дверці авто поїхав у напрямку свого дому.
«А може і правду говорить Тревіс. Не все так погано, як мені здається. Але в це важко вірити. Я розумію, якщо не доб'юся цього контракту, то можу попрощатися з роботою і з шансом на те, щоб реалізувати свою мрію. Ей, буду думати про це завтра.»
Кетрін зайшла в квартиру, як в воду опущена, знявши туфлі на підборах вона жбурнула їх як-небудь і попрямувала до своєї кімнати.
«Новий день, нові можливості.» Все ще думала вона над словами Тревіса і навіть не помітила як заснула.
***
- Кееетрін, прокидайся. – хтось хотів доброї прочуханки зранку, Кетрін ще не прокинулася, а вже була зла.
- Рііт ти чого розкричалася?! – так само вона крикнула їй.
- Та ну тебе, не кричи. Ти що вчора такого зробила, що тепер про тебе всі новини тріщать? – не вгамовувалася її сестра.
- Ти про що? – нічого не розуміла Кетрін.
- Ну от сама глянь. – і тикнула їй екраном телефона прямо в очі.
«НОВА ПОДРУЖКА ЗАВИДНОГО ХОЛОСТЯКА ЧИ ДІВЧИНА НА ОДНУ НІЧ. ХТО ВОНА?»
«ТЕРЕНС ТА ЙОГО ЧЕРГОВА ПАСІЯ?»
«ЗВАБИЛА І ВТЕКЛА. ХТО ТАКА КЕТРІН СПАРКС?»
І ще десятки таких заголовків вискакували перед її очима, поки вона гортала стрічку новин. Їй аж очі на чоло вилізли. Як можна так перекрутити все побачине, їй просто не вкладалося в голові.
Вона кинула телефон, одягнулася на скору руку і попрямувала на роботу. Її трусило всю дорогу, не від страху, а від злості яку вона не могла контролювати. Забігши в офіс вона попрямувала прямо до кабінету міс Рубен і навіть не постукавши, ввірвалася в кабінет.
- Якого біса про мене всі заголовки з цим Тревісом? Це ви спланували? Захотіли так його до нас заманити, щоб ваш любий Джексон заробив вам грошенят? – випалила Кетрін не подумавши та коли зрозуміла, що вона сказала прийшла в жах і застигла на місці.
- Міс Кетрін, хто вам дозволив заходити в мій кабінет без стуку і так неформально висловлюватися? – привстала начальниця і подивилася грізно на Кетрін.
Вона уже все сказала і було пізно повертати свої слова назад та коли вона збиралася сказати щось у виправдання, слова застрягли в горлі, крісло напроти міс Рубен повернулося і вона побачила його, Джексона Теренса.
- Може ви б відійшли? Ви мішаєте пройти. - звернувся Джексон до Кетрін. Та вона все ще не зводила з нього очей.
- Еее, дівчино ви мене чуєте? - похлопав він руками перед її обличчям. На що вона відреагувала відразу. Як вона взагалі на нього дивитися після всього що сталося? Нахмурившись, вона сказала:
- Вам мало місця? Чи ви така поважна персона перед якою всі мають розходитися? - випалила Кетрін йому.
Він тільки посміхнувся, так як розумів, що вона не права. Вона ж реально мішала доступу в зал, бо стояла в самому проході і без різниці, що через проміжок у дверях могло протиснутись відразу троє, він хотів побачити, як вона відреагує на його слова.
Та коли він подивився в зал через її плече, його вираз обличчя відразу змінився, став ніби жорстокіший і в той же момент він нахилився до Кетрін і прошепотім їй на вухо, від чого у неї пішли мурашки по тілу.
- Дамочка ви хочете зі мною договоритися? – самовдоволено усміхнувся він. - Тоді підіграйте мені і ми з вами поговоримо. - сказав Джексон і схопивши її за талію повернув в сторону присутніх гостей.
Щодо Кетрін то вона на хвилину втратила пильність, ноги рухалися туди куди її вели, а мозок не хотів розуміти що відбувається. Та так тривало не довго. Прийшовши до тями, Кетрін різко відштовхнула руку Джексона, яка покоїлася на її талії та сказала:
- Я не наступлю на ті ж граблі вдруге,- і повернувшись до нього спиною, з надією в серці, почала шукати в натовпі Теренса.
Вона вже не бачила косих поглядів людей, яких ця ситуація забавляла, їй тільки хотілося по-швидше піти звідти, перестати бачити ці кляті очі, які колись так їй подобались. Коли вона знайшла очима Теренса, відразу попрямувала до нього і тільки сказавши, що їм потрібно іти, відразу потягла його за руку до виходу.
По дорозі в машині
- Кетрін, що тебе за муха вкусила? – запитав Теренс як тільки вони сіли в машину.
- Я не знаю. У мене нічого не вийде. Я перед ним, як кролик перед вовком. Ти б мене бачив, я була, як малолітнє дівчисько, яке побачило свого кумира. Я цього не витримаю. – випалила Кетрін і закрила очі руками.
- Ну, ну не треба робити з мухи слона. Не все так погано. Все ж ти змогла йому сказати хоч слово це вже прогрес. З часом все буде краще. – заспокоював він Кетрін, погладжуючи її по плечі.
- Не має в мене цього клятого часу. У мене залишилось тільки чотири дні, чотири чортові дні! А я профукала такий шикарний шанс.
Тревіс лиш кивнув головою, так як розумів, що шанс був реально хороший.
Всю дорогу до її квартири вони просиділи мовчки, тільки коли Кетрін уже виходила з машини Тревіс сказав:
- Зайчику не все так погано, як здається на перший погляд. Всі ми боягузи перед нашим страхом, але це не робить з нас жертв. Ми керуємо своїм життя, а весь страх тільки у нас в голові. Тепер іди додому, прийми душ і завтра буде новий день і нові можливості. Солодких снів, дорогенька. – і закривши дверці авто поїхав у напрямку свого дому.
«А може і правду говорить Тревіс. Не все так погано, як мені здається. Але в це важко вірити. Я розумію, якщо не доб'юся цього контракту, то можу попрощатися з роботою і з шансом на те, щоб реалізувати свою мрію. Ей, буду думати про це завтра.»
Кетрін зайшла в квартиру, як в воду опущена, знявши туфлі на підборах вона жбурнула їх як-небудь і попрямувала до своєї кімнати.
«Новий день, нові можливості.» Все ще думала вона над словами Тревіса і навіть не помітила як заснула.
***
- Кееетрін, прокидайся. – хтось хотів доброї прочуханки зранку, Кетрін ще не прокинулася, а вже була зла.
- Рііт ти чого розкричалася?! – так само вона крикнула їй.
- Та ну тебе, не кричи. Ти що вчора такого зробила, що тепер про тебе всі новини тріщать? – не вгамовувалася її сестра.
- Ти про що? – нічого не розуміла Кетрін.
- Ну от сама глянь. – і тикнула їй екраном телефона прямо в очі.
«НОВА ПОДРУЖКА ЗАВИДНОГО ХОЛОСТЯКА ЧИ ДІВЧИНА НА ОДНУ НІЧ. ХТО ВОНА?»
«ТЕРЕНС ТА ЙОГО ЧЕРГОВА ПАСІЯ?»
«ЗВАБИЛА І ВТЕКЛА. ХТО ТАКА КЕТРІН СПАРКС?»
І ще десятки таких заголовків вискакували перед її очима, поки вона гортала стрічку новин. Їй аж очі на чоло вилізли. Як можна так перекрутити все побачине, їй просто не вкладалося в голові.
Вона кинула телефон, одягнулася на скору руку і попрямувала на роботу. Її трусило всю дорогу, не від страху, а від злості яку вона не могла контролювати. Забігши в офіс вона попрямувала прямо до кабінету міс Рубен і навіть не постукавши, ввірвалася в кабінет.
- Якого біса про мене всі заголовки з цим Тревісом? Це ви спланували? Захотіли так його до нас заманити, щоб ваш любий Джексон заробив вам грошенят? – випалила Кетрін не подумавши та коли зрозуміла, що вона сказала прийшла в жах і застигла на місці.
- Міс Кетрін, хто вам дозволив заходити в мій кабінет без стуку і так неформально висловлюватися? – привстала начальниця і подивилася грізно на Кетрін.
Вона уже все сказала і було пізно повертати свої слова назад та коли вона збиралася сказати щось у виправдання, слова застрягли в горлі, крісло напроти міс Рубен повернулося і вона побачила його, Джексона Теренса.
Коментарі