Исход
Victoria Zhyliak
Ты многое пережил, ты многое видел, Твой нрав никто не мог обуздать. Хотелось жизни тебе до боли щасливой, Но люди не позволили жить тебе так. Они лишь хотели тобою напиться, Хотели тебя на привязь взять, Хотели использовать всю твою нежность, Хотя взамен им нечего дать. Искал много лет человека ты, Что б стала родною душою тебе. Да что б была и равной тебе И мудрой не по годам. Как думаэш поможет ли в минуту трудную, спасет ли от нещастий ? Захочет ли прожить с тобою остаток жизни? Или уйдет без слов? Порой мы думаэм, что нет на свете щастя. А щастя есть,в минутах прожитых вдвоем.
2018-01-10 01:20:45
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Victoria Zhyliak
как приятно, спасибо😊
Відповісти
2018-01-10 18:04:13
Подобається
Інші вірші поета
Момент Синя глибина Та хто в цьому винен? Сон
Інші поети
Cristhell
@soleil
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5137
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2010