Сонечко...
Анастасія
А ти і є моє спасіння від невдач, З тобою завжди затишно, спокійно. Буваю неуважною—пробач, Але, коли ти поряд— можна й в пекло. Ми стільки витримали разом всіх невдач, Та вже багато пережили болю. Ріднесенька моя, пробач, за стільки сліз на твою долю!!! Люблю тебе, малеча ти моя, І дуже хочу щастя я для тебе, Знай, сонечко миленьке ти моє, В житті, не зраджуватиму тебе, ніколи!!! P.S Присвячую цей вірш, своїй найкращій подрузі!!! Золотко, дякую, що ти у мене є!!!
2019-12-13 11:52:12
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасія
@Серафім і я тебе!
Відповісти
2019-12-13 15:23:01
Подобається
Анастасія
дякую!!!
Відповісти
2019-12-13 16:05:31
Подобається
Анастасія
спасибо
Відповісти
2019-12-13 19:36:46
Подобається
Інші вірші поета
Душа Я буду такою, якою я є... Ти так прекрасна, наче та весна... Свята наївність
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Carla Gaona
@KuroShiro
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2237
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2956