Вірші
"В прольоті"
Я розіб'юсь об хвилі у стрімкім польоті
З обриву скель в холодну синю далечінь.
В твоїй реальності лишаюся "в прольоті";
Для тебе не людина я, а сіра тінь.
Ці почуття, мабуть, залишиш без уваги.
Відвертий виклад слів приймеш за марний текст.
Душа позбулася від того рівноваги
І незалежно оголошує протест.
Я не дивуюсь, що для тебе непотрібна.
Таким, як я, кохання завжди каже "Ні".
Чекати щастя скільки хочеш буду згідна,
Поки не втону у печалі глибині.
За що, скажи мені, дано твоє мовчання,
Повільною отрутою мене вбива?
Швидкий стрілець безпомилкового влучання,
Навіки в пам'яті залишаться слова...
Ці почуття в душі ніяк не можу вбити.
Шампанських очей світло завжди в спогадах.
Дозволь мені тебе таємно полюбити
Й хоч іноді з'являтися у твоїх снах...
03:04 17.03.2018
7
0
598
Мертві почуття
І хай в душі моїй тепер тріщать морози,
Хай громи б'ють, ллють зливи і дощі!
Я за усмішкою сховаю вміло сльози,
Навіки мертві почуття в душі...
20.04 15.03.2018
6
0
575
Байдужа
А ти йому, дівчинко, все-таки зовсім байдужа.
Щасливі моменти даремно вночі тобі снилися.
Не бачиш любові в його оболонках райдужних
Шампанських очей, що колись так прихильно на тебе дивилися.
16:21 15.03.2018
7
0
580
Біль
Ніхто, крім білих стін, не чув того плачу.
Вона страждала гірко, але майже тихо...
Стискалось ніжне серце, та режим "Мовчу"
Вмикала знов, як тільки підкрадалось лихо.
Лежала в ліжку квола, наче ембріон,
Руками обійнявши ковдру і коліна.
Не радував її дарований піон;
У спогадах навік лишилася руїна.
Ведмедик білий усміхався на столі
І сонце весняне будило ранні квіти.
А чорний пістолет з патроном у стволі
В її слабких руках продовжував тремтіти.
Котилася сльоза з гірського кришталю
І серце на шматки від болю розривало.
І в пам'яті сплило те лагідне "люблю",
Та прожила любов відносно дуже мало.
16:58 14.03.2018
10
0
637
"Хвороба"
Плювала я на тисячі причин,
Що змушують мене тобі всміхатись.
Милуйся Мона Лізою з картин -
Твоїм законам мені вже не підкорятись.
Не думай, не тримаю в серці зла
І не дивитимусь услід спідлоба.
Я просто впевнилась у Бредбері словах:
"Любов одного - це лише хвороба".
12:46 11.03.2018
8
2
636
Ілюзії
Я не хочу бути варіантом твоєї вибірки,
Я і є остаточність і категоричність вибору.
І як раптом зустрінеш мене у сутінках своїх спогадів,
Знай: пролечу сірою тінню біля тебе; мені ніколи.
Я втомилась чекати на диво, закрила очі,
Але в темряві відкрито глузує із мене смуток.
Мов метеликів сачком, я намагалась зловити щастя,
Та сама не вгледіла, як потрапила в ці тенета.
Доля часто жартує над моїми почуттями
І життя прикрашає не завжди приємними сюрпризами.
Мов сонце у хмарах, то з'являєшся, то зникаєш,
Залишаючи в серці біль і розбиті надії.
Вже як рік фантомним болем моя душа розривається,
Уламками розбитих надій поранившись.
Ти не здогадуєшся про пекучий грім тих емоцій,
Що щосили вдаряє по струнах тендітної душі.
Моє море щоразу сильніше хвилюється,
Ти з'явився, як шторм серед білої днини,
Наповнив мій світ дощами радості і захоплення
І пішов по-англійськи, залишивши велику інтригу.
А що буде далі, чи буде воно взагалі?
Хоча, я, напевно, в твоєму житті, черговий перехожий,
І в схемах чергових ілюзій зобразила собі
Ідеальних "Нас", яких і ніколи не буде...
00:24 07.03.2018
3
1
599
Без правди
Я занадто щира і надто відверта,
Вилляти душу можу в будь-який посуд.
Напевно, у цьому моя груба помилка.
Я під темною маскою інтроверта
Все ж зроблю так, як хочу, на власний розсуд.
Ви чимало слів витягати будете,
Та уста мої правди ніколи не видадуть.
Ви наївно повірите, бо брехня - мій козир.
Як хотіли б - ніколи ви не забудете
Комбінацію дій, що на картах викладуть.
Якщо що, на майбутнє, я граю чорними.
Я не радила б бути моїм суперником.
Не стійте в проході, виходьте вчасно.
Хай я трохи прикинуся білим вороном,
Але Сонце в центрі (це за Коперником).
Очевидна істина, не ховайте...
Білий день надворі, зразу видно тіні.
Ви фальшиві, підступні; це - брудний посуд.
Правду лити не буду вам, так і знайте.
Не шукайте її, бо це - голка в сіні.
01:19 19.01.2018
4
0
548
Погана ідея
Не прив'язуйся до людей: це - погана ідея.
Не впускай їх ниряти у свій океан.
Не під силу нікому дослідити його глибини,
Не купляйся ніколи на цей самообман.
Ти зараз зіграєш у просту лотерею.
Тут як попаде: або пан, або просто пропав.
Для долі, по-суті, нема нічиєї провини,
Ти сам режисер своїх сірих буденних забав.
Хоч ми мовчимо, що живем у зіпсованім світі,
Де цінники вісять на друзях, живих почуттях,
Та ще не забули, як вчора сміялись, мов діти,
І щастя блистіло у наших набряклих очах.
У світлі переповнених вулиць блукають тіні...
Хіба ти очікував бачити іншу картину?
Гниють зсередини ті люди, мов листя осіннє,
Перетворивши свій соціум на суцільну домовину.
Тут рамки, стандарти, свої еталони,
Не будь особливим, пливи течією.
Інакше, ти - псих і страждай до скону,
Бо девіантність - не дуже хороша ідея.
Ти сам режисер, не надійся на знаки долі,
І не чекай, поки зірка із неба впаде.
Зорі не падають, а лиш згоряють поволі,
Упевнено дій: відлік часу невпинно йде.
І не звикай до людей, все у житті мінливе.
Не спіши відкривати свої потаємні світи.
Часто виходить, що їхні слова - фальшиві,
Більше іронії, крихітко, з довірою не спіши.
01:29 05.01.2017
7
0
535
