Дім
Domina Mortem
Позабув ось я Де моя сім'я Хто мене чека? Де тече ріка? В річці що лежить, На скляному дні: Нещаслива мить Чи щасливі дні? Блискнуть хрусталем Сльози на очах, Так багато тем Стинуть на вустах. Те що не сказав, Те що не схотів, В собі поховав Я свій рідний дім.
2022-10-05 17:38:16
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Юлія Міхаліна
Гарно, дякую ❤️
Відповісти
2022-10-05 19:09:31
1
Domina Mortem
@Юлія Міхаліна за що дякуєте??? 😳😳😳
Відповісти
2022-10-05 19:36:38
Подобається
Юлія Міхаліна
@Domina Mortem я завжди дякую людям, котрі діляться своєю творчістю))❤
Відповісти
2022-10-06 08:39:20
1
Інші вірші поета
Пташко, чому ти мовчиш? Пейзаж Привид Людовик ХVI
Інші поети
Syram
@Syram
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2459
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283