Город

Domina Mortem

В кав'яних стаканчиках - Трошечки життя. По бруківці вуличок Прямо в небуття По вітринам й іграшкам, - Хтось котрі забув, - Біль усього городу: Крики, плач і гул. Карти підворіттями, Ставки на дітей Кішки, відьми, демони - Посеред тіней. Бог по церквам бігає, Молить за життя, Демон в сердці кається. Мов би кошеня Йду на світ ліхтариків Дім собі шука. Привид, демон, мариво? Доля нелегка.

2022-12-20 08:54:53

Інші вірші поета

Свічки Врятувати Крига Чекати

Інші поети

Ольга)))

@levolga

Володимир Мельник

@MelnykW

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Схожі вірші

Всі

Don't know what to do

Nora

I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ

4966

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1764