...
Серафім
В найбільш страшному сні В найбільш сумній печалі Я знахожу місце тобі Хоча ми цього не вбачали Хоча ми цього не бажали Й мріяти не могли Що прямо на цьому причалі Зустрінемось якось ми Страшно насправді жити Але страшніше - піти Бо серед гарячого жита І серед глухої пітьми Ми знаходимо один одного Серед тисяч, мільярдів людей Як частинки чогось природнього Ми знаходимось в вирі ідей В вирі мрій, в вирі втіх і бажань Але я вибираю тебе Я не знаю ні коливань Ні, пастельного Клода Моне Я не знаю нічого з минулого Я не знаю, що буде далі Від цього новоприбулого Потріскались всі скрижалі Зламались небесні полотна Розтріскалася земля Любов - вона допотопна Приблизно така, як я
2024-08-01 19:51:08
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
R E
"Допотопна" звучить як нешативне, але матко бозка, це ж правда)
Відповісти
2024-08-02 16:08:43
1
R E
@R E про існування любоаи, не про негатив
Відповісти
2024-08-02 16:09:02
1
Серафім
@R E Я тебе зрозумів, сонце)))
Відповісти
2024-08-02 16:10:02
Подобається
Інші вірші поета
Ти пішов (Яну) 2 Каша з молоком Коханій А може став я небом?
Інші поети
Рада
@Rada_
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4784
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1614