...
Серафім
В найбільш страшному сні В найбільш сумній печалі Я знахожу місце тобі Хоча ми цього не вбачали Хоча ми цього не бажали Й мріяти не могли Що прямо на цьому причалі Зустрінемось якось ми Страшно насправді жити Але страшніше - піти Бо серед гарячого жита І серед глухої пітьми Ми знаходимо один одного Серед тисяч, мільярдів людей Як частинки чогось природнього Ми знаходимось в вирі ідей В вирі мрій, в вирі втіх і бажань Але я вибираю тебе Я не знаю ні коливань Ні, пастельного Клода Моне Я не знаю нічого з минулого Я не знаю, що буде далі Від цього новоприбулого Потріскались всі скрижалі Зламались небесні полотна Розтріскалася земля Любов - вона допотопна Приблизно така, як я
2024-08-01 19:51:08
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
R E
"Допотопна" звучить як нешативне, але матко бозка, це ж правда)
Відповісти
2024-08-02 16:08:43
1
R E
@R E про існування любоаи, не про негатив
Відповісти
2024-08-02 16:09:02
1
Серафім
@R E Я тебе зрозумів, сонце)))
Відповісти
2024-08-02 16:10:02
Подобається
Інші вірші поета
Коханій Двічі народжений Ох ці поети Ти пішов (Яну) 3
Інші поети
Imperfectone
@bulletproof
Fake Illinois
@troubled
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3678
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16835