22:30
Десять чортових годин. Тридцять чортових хвилин. Я вважаю, що один Не зупиню часу плин. Полотно в дірках від куль, Що зробити - ідей нуль. Тільки це не полотно, А серцеве це рядно, Але ти мене кохаєш. З-поза ранку ти згадаєш, Як цілую твої губи. Як тягну я свої руки До обличчя наче це Не обличчя, не лице, А найбільше зі скарбів. Знаєш, серед полюсів Є не тільки мінус-плюс. В голові вже наче струс, Але все ще пам'ятаю Я люблю і я плекаю Спогади про ті цілунки. Про інтимніші дарунки - Ті твої рукостискання. Та ніжніші коливання У мою дурну сторонку. Я не знаю душі ковку, Але знаю, що люблю. І ніяк не повторю Доторки: зірок лушпиння. Наче свято вознесіння Кожна зустріч і бентега. Очі котяться до неба - Бачать там твій тільки образ. Присвячується рідній.
2024-04-28 20:02:30
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Так трепетно і вразливо. Красиве.
Відповісти
2024-04-28 20:04:37
1
Серафім
@R E Щиро дякую💜
Відповісти
2024-04-28 20:06:01
1
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8078
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1556