22:30

Серафім

Десять чортових годин. Тридцять чортових хвилин. Я вважаю, що один Не зупиню часу плин. Полотно в дірках від куль, Що зробити - ідей нуль. Тільки це не полотно, А серцеве це рядно, Але ти мене кохаєш. З-поза ранку ти згадаєш, Як цілую твої губи. Як тягну я свої руки До обличчя наче це Не обличчя, не лице, А найбільше зі скарбів. Знаєш, серед полюсів Є не тільки мінус-плюс. В голові вже наче струс, Але все ще пам'ятаю Я люблю і я плекаю Спогади про ті цілунки. Про інтимніші дарунки - Ті твої рукостискання. Та ніжніші коливання У мою дурну сторонку. Я не знаю душі ковку, Але знаю, що люблю. І ніяк не повторю Доторки: зірок лушпиння. Наче свято вознесіння Кожна зустріч і бентега. Очі котяться до неба - Бачать там твій тільки образ. Присвячується рідній.

2024-04-28 20:02:30

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Так трепетно і вразливо. Красиве.

Відповісти

2024-04-28 20:04:37

1

Серафім

@R E Щиро дякую💜

Відповісти

2024-04-28 20:06:01

1

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

44

7

1216

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

110

16

9049