22:30
Десять чортових годин. Тридцять чортових хвилин. Я вважаю, що один Не зупиню часу плин. Полотно в дірках від куль, Що зробити - ідей нуль. Тільки це не полотно, А серцеве це рядно, Але ти мене кохаєш. З-поза ранку ти згадаєш, Як цілую твої губи. Як тягну я свої руки До обличчя наче це Не обличчя, не лице, А найбільше зі скарбів. Знаєш, серед полюсів Є не тільки мінус-плюс. В голові вже наче струс, Але все ще пам'ятаю Я люблю і я плекаю Спогади про ті цілунки. Про інтимніші дарунки - Ті твої рукостискання. Та ніжніші коливання У мою дурну сторонку. Я не знаю душі ковку, Але знаю, що люблю. І ніяк не повторю Доторки: зірок лушпиння. Наче свято вознесіння Кожна зустріч і бентега. Очі котяться до неба - Бачать там твій тільки образ. Присвячується рідній.
2024-04-28 20:02:30
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Так трепетно і вразливо. Красиве.
Відповісти
2024-04-28 20:04:37
1
Серафім
@R E Щиро дякую💜
Відповісти
2024-04-28 20:06:01
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2612
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5291