Мить
Серафім
Шепочуть ліси, дерева риплять Неначе бачили все У озера очі сонцем горять Але я дивлюсь поміж це Дивлюсь наче вітер у безлад листів Дивлюсь наче знаю все я І хочеться розказати усім Яка мені тут ця земля Вдивляюсь у небо, його блакить Промовить мені слова: "Затримайся, чуєш, затримайся в мить, Ніколи не будеш одна" У тебе є небо, його полотно, Тобі буде за оберіг Нехай воно давнє й далеко воно Але геть не знає літ Не знає печалей, окрім дощу Не знає твоїх ідей Ти знаєш - я тебе не пущу У вирій дурних людей Людей не простих, людей-недосяг Людей вічно мертвих і сірих Людей, яким віданий страшний страх Людей, таких зовсім не мирних І скільки б казати - мене не було Коли тут усе почалось Але я знаю, що небо могло І небу таки вдалось Ввібрати у себе холод ночей І темряву моїх пустот Воно в мою яшму вовчих очей Вдивлялось, залазило в рот Проникло в кожну мою клітину В кожну мою органелу І знало - не знайде вже там людину Як білосніжну перлу Я вся почорніла, уся плямиста Уся зі шматочків зібра‌та І не вийде з мене крутого намиста Я занадто життям пом'ята Дерева шепочуть, а небо гнеться І озеро тихо лежить Життя навпаки, життя так несеться Так зачекай же ще мить.
2024-07-06 05:07:53
7
0
Інші вірші поета
Повільне вбивство мене Про мурашку (Осіннє) З колисок Двічі народжений
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2536
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2556