Мить

Серафім

Шепочуть ліси, дерева риплять Неначе бачили все У озера очі сонцем горять Але я дивлюсь поміж це Дивлюсь наче вітер у безлад листів Дивлюсь наче знаю все я І хочеться розказати усім Яка мені тут ця земля Вдивляюсь у небо, його блакить Промовить мені слова: "Затримайся, чуєш, затримайся в мить, Ніколи не будеш одна" У тебе є небо, його полотно, Тобі буде за оберіг Нехай воно давнє й далеко воно Але геть не знає літ Не знає печалей, окрім дощу Не знає твоїх ідей Ти знаєш - я тебе не пущу У вирій дурних людей Людей не простих, людей-недосяг Людей вічно мертвих і сірих Людей, яким віданий страшний страх Людей, таких зовсім не мирних І скільки б казати - мене не було Коли тут усе почалось Але я знаю, що небо могло І небу таки вдалось Ввібрати у себе холод ночей І темряву моїх пустот Воно в мою яшму вовчих очей Вдивлялось, залазило в рот Проникло в кожну мою клітину В кожну мою органелу І знало - не знайде вже там людину Як білосніжну перлу Я вся почорніла, уся плямиста Уся зі шматочків зібра‌та І не вийде з мене крутого намиста Я занадто життям пом'ята Дерева шепочуть, а небо гнеться І озеро тихо лежить Життя навпаки, життя так несеться Так зачекай же ще мить.

2024-07-06 05:07:53

Інші вірші поета

Про мурашку (Осіннє) Вагітні смертю Ти. Сумніви. Невизначенність. Їбане життя

Інші поети

Elae Marks

@Elae_Marks

Ghadeer_29

@Ghadeer_Migdadi

Tamya Lopez

@billie_diamonds_vida

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4425

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1930