А може став я небом?

Серафім

На сигареті присмак моєї крові Присмак жалю і жалості до чужого себе́ Я шепочу: усе мине, все минеться, мине Я кричу: довіряю ні богу ні долі. Холодно так, що печуть оголені пальці Я все іду і чвакаю чорнимя п'ятками Сльози в очах, але вуха прикриті ватками Я б довірився, як тей пастух радісній нявці Вже так плювати, навчання, любов, лице Вже так обридло паскудити тінню людей Вже повен сотні безглуздих жахливих ідей Кожне слово заграє в вустах як те зле слівце Поранений я спокутаю всі гріхи Я б оберегом став, але марні бажання Навіть якщо мовчу - виходять зітхання В голові моїй демони, чи волхви? Я не знаю, з чужим обличчям дивлюсь у небо Не рахую зірки, я вже вічність порахував Я програв, чорт забирай, цю битву програв Проти себе самого, не працює плацебо Не працює мій клятий мотор, доливаю бензину І не грає струна, лиш рве подушечки пальців Якщо ти надовго - ось тобі пара капців Бо тут лиш пісок і демони грають в кориду У мене ті демони, чи я сам як той демон? Чи пророком я став, віщі сни, лікуючі руки Чи онімів я, чи став глухим від розлуки З самим собою. А може став я небом?

2022-12-19 20:23:55

Інші вірші поета

Гра (Вимкни світло) Ти пішов (Яну) 2 Тролейбус Три зозулі з поклоном

Інші поети

Олег Шемчук (ОЛШ)

@Olsh

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

Samara

@sarah_mae_ragos_villa

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1244

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2911