А може став я небом?
На сигареті присмак моєї крові
Присмак жалю і жалості до чужого себе́
Я шепочу: усе мине, все минеться, мине
Я кричу: довіряю ні богу ні долі.
Холодно так, що печуть оголені пальці
Я все іду і чвакаю чорнимя п'ятками
Сльози в очах, але вуха прикриті ватками
Я б довірився, як тей пастух радісній нявці
Вже так плювати, навчання, любов, лице
Вже так обридло паскудити тінню людей
Вже повен сотні безглуздих жахливих ідей
Кожне слово заграє в вустах як те зле слівце
Поранений я спокутаю всі гріхи
Я б оберегом став, але марні бажання
Навіть якщо мовчу - виходять зітхання
В голові моїй демони, чи волхви?
Я не знаю, з чужим обличчям дивлюсь у небо
Не рахую зірки, я вже вічність порахував
Я програв, чорт забирай, цю битву програв
Проти себе самого, не працює плацебо
Не працює мій клятий мотор, доливаю бензину
І не грає струна, лиш рве подушечки пальців
Якщо ти надовго - ось тобі пара капців
Бо тут лиш пісок і демони грають в кориду
У мене ті демони, чи я сам як той демон?
Чи пророком я став, віщі сни, лікуючі руки
Чи онімів я, чи став глухим від розлуки
З самим собою. А може став я небом?
2022-12-19 20:23:55
1
0