Агонія
Моє життя лиш агонія - Предсмертна така церемонія. І я падаю на коліна Знаючи, хоч віра-зневіра Я не вб'ю свого звіра. Тиняюсь по місту ніби безхатько, без сенсу і ноші. Іноді п'ю айс-латте на сво́ї останні гроші. Іноді думаю, що краще б мене не існувало. Життю-агонії однаково завжди мало. Мало страждань для такого слабкого мене. Мало віри в те, що усе це - мине. Мало, мало, мало, але не мало завжди "але". Через призму того, що все безгрішне - німе, Я кричу силоміць до всіх пращурів та богів. Я викладую всі гральні карти свої на стіл. Я не дуже гравець, але тільт моє друге ім'я. Агонія це життя, агонія це життя, агонія це життя.
2024-05-25 17:49:31
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
"Агонія — це життя" викарбуване на кожній кісточці і воно теж болить-болить-болить.
Відповісти
2024-05-25 17:51:08
1
Серафім
@R E Дуже болить, бро.
Відповісти
2024-05-25 17:51:33
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1716
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9608