Агонія

Серафім

Моє життя лиш агонія - Предсмертна така церемонія. І я падаю на коліна Знаючи, хоч віра-зневіра Я не вб'ю свого звіра. Тиняюсь по місту ніби безхатько, без сенсу і ноші. Іноді п'ю айс-латте на сво́ї останні гроші. Іноді думаю, що краще б мене не існувало. Життю-агонії однаково завжди мало. Мало страждань для такого слабкого мене. Мало віри в те, що усе це - мине. Мало, мало, мало, але не мало завжди "але". Через призму того, що все безгрішне - німе, Я кричу силоміць до всіх пращурів та богів. Я викладую всі гральні карти свої на стіл. Я не дуже гравець, але тільт моє друге ім'я. Агонія це життя, агонія це життя, агонія це життя.

2024-05-25 17:49:31

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

"Агонія — це життя" викарбуване на кожній кісточці і воно теж болить-болить-болить.

Відповісти

2024-05-25 17:51:08

Серафім

@R E Дуже болить, бро.

Відповісти

2024-05-25 17:51:33

Інші вірші поета

Кохаю Ти. Сумніви. Невизначенність. Сльози німі Колючо-ріжучі

Інші поети

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Juli Pencil

@Juli_Pencil

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2502

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6822