Дощ
Сьогодні я впустила дощ у своє серце.
Він, до душі моєї стукати мастак.
Та там печалі проросло стебельце.
Там тінь моя малА чекає на свій старт.
А дощ сьогодні так хотів зігрітись,
Нажаль, в мені вже не палає страх.
І не палає пристрасть, з нею мусила проститись.
І не жавріє там любові знак.
Сьогодні дощ розпитував мене,
Так вимальовував хвилинами розмови,
Що навіть досі, та краплина серця не мине.
Моя душа чомусь відкрила штори.
Сьогодні дощ мене похвилював,
Я трепетно його слова ковтала.
Всередині у мене зараз гвалт,
А душенька його не пробачала.
Сьогодні дощ перевернув мій світ,
Краплинка-серця вималює стук.
І навіть якщо зранку він вже стих.
Я досі пам'ятаю доторк його рук.
Сьогодні дощ мене змінив,
Зламав мене, стараючись любити.
Напевно, за таке його б ти не простив,
Так як і я тебе сьогодні не змогла простити.
Сьогодні дощ хотів байдуже
Поколотити по стіні душі моєї.
Як бачиш, в нього вийшло геть не дуже
Як бачиш, він не вибив часточку твоєї.
А дощ сьогодні зазирав в найпотаємніше.
Душа моя не відкривала двері.
Вона стояла тихо, навіть впевнініше,
А грім так покружляв на її стелі.
А дощ не зміг сьогодні сперечатись
Не зміг він довго скаржитись на неї.
І ось ця ніч у вічнім альманасі
Записана:"Кровавий грім у небі".
Повір, мене сьогодні дощ просив
Мені нарешті викинути цю частинку.
Напевно, ти давно її пустив.
Але душа моя не відпускала навіть на хвилинку.
2019-06-01 18:51:34
5
5