Три зозулі з поклоном
А ти часто думаєш про мене
Заглядаючи у шир старих небес?
Я на попелищі ставлю хрест.
Я ще досі з нього не воскрес.
Ніби-то колись я жив для себе.
А ти часто думаєш про нас?
Про всі наші спогади і крики,
Що тарілки досі не побиті.
Про всі наші образи і лики.
Про не загустілий декаданс?
А ти часто думаєш в цілому?
Про невинність стиглої душі.
Про колючки, квіти, спориші.
Про любов забуту у дощі.
З сліз блискучих. Шиємо окову.
Шиємо, складаємо - створили
Ми той вічний спокій, вічний дим.
Але, знаєш, в принципі - чорт з ним.
Й дізнаЄшся, в принципі, чорт з тим,
З ким любов ніяк не поділили.
Страшно вічно бути десь позаду
І шукати в кожному ту тінь.
В вічності смугастих мерехтінь,
В вічності нахабних поколінь.
Тінь, що зможе пояснити задум.
Задум жити в світі без любові.
Без кохання, без його палких страждань.
Без кохання, серця коливань.
Без кохання - пристрасних бажань.
На безкров'ї буде мало крові.
Ось тому пишу тобі листи.
Ось тому я їх не відправляю.
Ось тому я денно-нощно дбаю
Про всі спогади. Надії не плекаю -
Не даю бур'я́ну прорости.
2024-01-30 11:44:26
3
0