Квітковий режим

Серафім

Через голову мою квіти проросли Я нікого не прошу відновить мости Сад з гліцинії навкруг, демонів нема Лише я тут демон, лише я одна Лише я сміюсь в тиші крижаній Випий потім з квіточок ти смачний настій Через вени, м'язи, через кісточки В'ється рій гліциній, вийся же і ти Обвивай мене як в останній раз Через такий танець - давній декаданс Ми знайдемо правду, ми знайдемо суть Як нам ґлузд і розум, мила, повернуть? А ніяк, скажу я, з рота пелюстки Сипляться при подиху, рветься м'яз, кістки Кришаться як хліб, качкам на поживу Ось такий ось сюр квіткового режиму

2024-07-14 20:08:51

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Kimetsu no yaiba, замішане на ханахакі і селфгармі. Прекрасний квітковий демон✨️

Відповісти

2024-07-14 20:10:43

1

Серафім

@R E Сенк ю сов мач :*

Відповісти

2024-07-14 20:12:44

1

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

34

8032

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1202