Квітковий режим
Через голову мою квіти проросли Я нікого не прошу відновить мости Сад з гліцинії навкруг, демонів нема Лише я тут демон, лише я одна Лише я сміюсь в тиші крижаній Випий потім з квіточок ти смачний настій Через вени, м'язи, через кісточки В'ється рій гліциній, вийся же і ти Обвивай мене як в останній раз Через такий танець - давній декаданс Ми знайдемо правду, ми знайдемо суть Як нам ґлузд і розум, мила, повернуть? А ніяк, скажу я, з рота пелюстки Сипляться при подиху, рветься м'яз, кістки Кришаться як хліб, качкам на поживу Ось такий ось сюр квіткового режиму
2024-07-14 20:08:51
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Kimetsu no yaiba, замішане на ханахакі і селфгармі. Прекрасний квітковий демон✨️
Відповісти
2024-07-14 20:10:43
1
Серафім
@R E Сенк ю сов мач :*
Відповісти
2024-07-14 20:12:44
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2154
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1155