Полюби мене

Серафім

Забери мене, Віднеси за обрій часу, галактик, зірок. Обніми мене, Заплети мені в душу початок усіх співанок. Перевчи мене, Бо ж любов то не біль і не вічна на щічці роса. Полюби мене, Я і так вже навіки твоя, кароока така. Напиши мені, Мільярди ще не написаних книг. Розкажи мені, Що у світі не має журби і біди. Намалюй мені, Світ де немає війни та хвороб. Залікуй мене, Саме ти мій постійний антидот. Подаруй мені, Всі незнані, невизначені почуття. Засвіти мені, Те яскраве, невимушине життя. Я поранена, Як лебідка з перебитим крилом. Полюби мене , Ти для мене не знахідка, просто щасливий квиток.

2018-10-18 12:58:04

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Victoria Ernst

Дуже гарний вірш. Його навіть на музику "покласти" можна. 😍

Відповісти

2018-11-09 20:47:15

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

84

0

3601

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4334