Теорія про справжнє життя

Серафім

Тіні під ліжком вже не лякають мене. Сльози, годинник тік-так, ось так і година мине. Не лякають і руки, що тягнуться спішно до ковдри. Я знаю страшніше речі, я знаю їх, хто вони. Я знаю. Я знаю кожного їх так зване ім'я. Я знаю, хоч, може сама я не зовсім своя. Я знаю, як жити не бачивши в завтра - завтра, Бо це безкінечне сьогодні ніколи не спиниться, правда? Ніколи не спиниться вічний годинник у пеклі. В моєму житті всі спогади мляві та трохи стерті, Але ось, що я пам'ятаю від ночі до ранку: "Ти ж маму любиш?" - і так чорт забирай до світанку. До світанку чую цей голос з усіх радіо та домофонів. Цей спогад як Гулівер серед чортових гномів. Не хочеться вірити, але маритиму щодня. Ось таке в моїй голові бісове життя, хоча, маячня. Це не життя, існування. Максимум, що скажу: Моє існування роз'їло криваву межу Між пеклом і земним світом, ось, що насправді було. Це все лише вигадка, марево, нло. Можливо, прокинувшись завтра (сьогодні) забуду я І не пам'ятатиму й сло́ва, скажу: "Дурня". Але не забуду теорію про те, що буття Почнеться зі смертю, бо після неї лиш - справжнє життя. P.s Теорія про справжнє життя - це теорія яку я вигадав сам, десь в років 16. Про те, що теперішній світ лише ілюзія, галюцинація, марево, можливо передсмертна агонія, яка закінчиться, лише коли я помру.

2023-12-18 21:37:51

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Неочікувано, але п.с. прям зразу поглиблює весь вірш. Вау.

Відповісти

2024-01-03 21:14:46

1

Серафім

@R E Дякую💜

Відповісти

2024-01-04 07:32:10

1

Схожі вірші

Всі

Emotions/эмоции

shadowlinxxx morgan

ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx

47

20

5416

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12554