Ти
Вона йшла повільно, неначе пливла по невидимим хвилям простору.
Вона світилась яскраво, як наднова у холодних воротах космосу.
Її оточувала аура з ромашок, лаванди і шавлії,
Схожа на буревій, вона йшла, і цей запах не полишав її.
Вона сміялась, так дзвінко та влучно ставала злою.
Вона вміла бути будь-ким, а вміла бути собою.
Вона була дитиною, чиє дитинство нагло забрали.
І не спитали. Ні дозволу, ні права не мали.
Видно було, тримається гідно на публіці.
Перехоплює подих кожному, хто в цій республіці.
Хочеться вірити, що вона завжди така жива та мрійлива...
Цнотлива, у всіх своїх сенсах, цнотлива.
Ps. присвячується моїй подрузі Юрі.
22.08.23
2024-06-26 20:39:31
1
2