Сон
Вистріл в голову.
Помутніння в лівій півкулі мозку.
один
нуль
один
нуль
нуль
один.
Мамо, прошу, перестань клеїти дурня...
Вистрілом в голову, темрявою в очах.
Я виміряю всю свою досконалу печаль
І передам її тобі прямо в ночах,
Поки ти не спала і натирала емаль.
Емаль свого ідеального воскового лиця.
Емаль, що покрила кожну із рук твоїх.
Емаль, що визнали б діамантовою. Знавця,
Нам не знайти через тисячі й сотні літ.
Вистрілом в голову, тумрявою повсюди.
Ти зі сміхом життя у мене забрала?
Кожна чортова пісня, всі мої букви - в нікуди.
Як ти так потрапила, як ти туди дістала?
Як ти змогла від живлення відключити?
Чи ти овочем хотіла щоб залишився я?
Треба було тобі щедро рушницю вручити.
Та впасти навіки, щоб взяла до себе земля.
Так страшно і боляче: прокинувся весь в тривозі.
Не міг заснути, туди-сюди, ранок вже кличе.
Назви мене, мамо, прошу, бур'яном при дорозі.
Так ніби я далі дихатиму. Так, ніби, воно ще дише.
"Воно", те що страхом не було переховане.
"Воно", що жило в мені до цієї холодної ночі.
Вільне серце. Заховане, застраховане, загальмоване.
"Воно", що боїться тепер підняти нагору очі.
Вистріл в голову.
Помутніння в лівій півкулі мозку.
Один, нуль.
Мама - один.
Я - нуль.
Мамо, прошу, перестань клеїти дурня...
2024-10-09 16:41:58
2
0