Сон
Серафім
Вистріл в голову. Помутніння в лівій півкулі мозку. один нуль один нуль нуль один. Мамо, прошу, перестань клеїти дурня... Вистрілом в голову, темрявою в очах. Я виміряю всю свою досконалу печаль І передам її тобі прямо в ночах, Поки ти не спала і натирала емаль. Емаль свого ідеального воскового лиця. Емаль, що покрила кожну із рук твоїх. Емаль, що визнали б діамантовою. Знавця, Нам не знайти через тисячі й сотні літ. Вистрілом в голову, тумрявою повсюди. Ти зі сміхом життя у мене забрала? Кожна чортова пісня, всі мої букви - в нікуди. Як ти так потрапила, як ти туди дістала? Як ти змогла від живлення відключити? Чи ти овочем хотіла щоб залишився я? Треба було тобі щедро рушницю вручити. Та впасти навіки, щоб взяла до себе земля. Так страшно і боляче: прокинувся весь в тривозі. Не міг заснути, туди-сюди, ранок вже кличе. Назви мене, мамо, прошу, бур'яном при дорозі. Так ніби я далі дихатиму. Так, ніби, воно ще дише. "Воно", те що страхом не було переховане. "Воно", що жило в мені до цієї холодної ночі. Вільне серце. Заховане, застраховане, загальмоване. "Воно", що боїться тепер підняти нагору очі. Вистріл в голову. Помутніння в лівій півкулі мозку. Один, нуль. Мама - один. Я - нуль. Мамо, прошу, перестань клеїти дурня...
2024-10-09 16:41:58
2
0
Інші вірші поета
Вагітні смертю Існування - не зовсім життя От би вбити себе прямо цим олівцем Три зозулі з поклоном
Інші поети
Lanna Kamerone
@lannakamerone
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
954
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4460