Сон

Серафім

Вистріл в голову. Помутніння в лівій півкулі мозку. один нуль один нуль нуль один. Мамо, прошу, перестань клеїти дурня... Вистрілом в голову, темрявою в очах. Я виміряю всю свою досконалу печаль І передам її тобі прямо в ночах, Поки ти не спала і натирала емаль. Емаль свого ідеального воскового лиця. Емаль, що покрила кожну із рук твоїх. Емаль, що визнали б діамантовою. Знавця, Нам не знайти через тисячі й сотні літ. Вистрілом в голову, тумрявою повсюди. Ти зі сміхом життя у мене забрала? Кожна чортова пісня, всі мої букви - в нікуди. Як ти так потрапила, як ти туди дістала? Як ти змогла від живлення відключити? Чи ти овочем хотіла щоб залишився я? Треба було тобі щедро рушницю вручити. Та впасти навіки, щоб взяла до себе земля. Так страшно і боляче: прокинувся весь в тривозі. Не міг заснути, туди-сюди, ранок вже кличе. Назви мене, мамо, прошу, бур'яном при дорозі. Так ніби я далі дихатиму. Так, ніби, воно ще дише. "Воно", те що страхом не було переховане. "Воно", що жило в мені до цієї холодної ночі. Вільне серце. Заховане, застраховане, загальмоване. "Воно", що боїться тепер підняти нагору очі. Вистріл в голову. Помутніння в лівій півкулі мозку. Один, нуль. Мама - один. Я - нуль. Мамо, прошу, перестань клеїти дурня...

2024-10-09 16:41:58

Інші вірші поета

Повільне вбивство мене Щось про викохане Сумбурно про наболіле Пам'ятай

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Ail

@ail_bookworm

Дана Язовських

@Dana_yazovsky

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1157

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1907