Про мурашку (Осіннє)
Листя скрутилось і впало на землю, щоб ви його розтоптали Погляд його, голос його співає мені ті балади Про те, що мурашка і я, ми схожі, про те, що одної ми крові Про те, що розтоптані мої надії, такі ж як в мурашки хворі Це все від природи, це все від кінця, так само як від початку І ось вже мій список гріхів перемнули і ставлять на ньому печатку Листя хрумтіло у мене під стопами, листя кричало під ними А ви називали всі ваші тривоги ненависно брудними й чужими. Ви гралися в бога в чужому житті, неначе вас залишили Прямо посеред ляльок і машинок, і за вами геть не тужили Ви вміли вдавати, не бути собою, вдягати чиїсь "круті" маски Я як слухняне ягня йшов за вами і цей механізм все без змаски Крутились кружечки і коліщатка, крутились грані та рими Та тільки не знаю, що було з початку, й що буде в кінці-кінців з ними
2024-09-12 18:33:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1270
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705