Colline aux Merveilles
_eclairdesoleil_
Dans la lueur de la Lune, tes yeux ont rejoints les miens. Nos sourires étoilés ont dansé dans un jeu interdit. Dans la brise de la nuit, ton corps a enlacé mon cœur. Sur la colline au merveille tu m'a embrasés. Les étoiles paraissaient pâles face à ton corps endormi. Les vents lunaires faisaient voler tes cheveux d'or. Un rayon de soleil tu étais. Dis moi, que peut-être l'infini face à toi ? Mais sous la Lune je te laisse mes effluves, Car ton cœur est fragile, je le sais. Alors quand les rayons dorés auront remplacé les argentés, J'aurais abandonné ton amour sur la Colline aux Merveilles
2020-10-19 21:15:10
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ノゾム オカミ
C'est trop beau!
Відповісти
2020-10-20 12:25:36
1
_eclairdesoleil_
@ノゾム オカミ merci !^•^
Відповісти
2020-10-20 12:31:45
Подобається
ノゾム オカミ
De rien ^^
Відповісти
2020-10-20 12:35:28
Подобається
Інші вірші поета
Chère Princesse Aller sans retour Les mots Renouveau
Інші поети
R..
@Djihad
Фія
@sofiaaa_k
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4373
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2148