Colline aux Merveilles
_eclairdesoleil_
Dans la lueur de la Lune, tes yeux ont rejoints les miens. Nos sourires étoilés ont dansé dans un jeu interdit. Dans la brise de la nuit, ton corps a enlacé mon cœur. Sur la colline au merveille tu m'a embrasés. Les étoiles paraissaient pâles face à ton corps endormi. Les vents lunaires faisaient voler tes cheveux d'or. Un rayon de soleil tu étais. Dis moi, que peut-être l'infini face à toi ? Mais sous la Lune je te laisse mes effluves, Car ton cœur est fragile, je le sais. Alors quand les rayons dorés auront remplacé les argentés, J'aurais abandonné ton amour sur la Colline aux Merveilles
2020-10-19 21:15:10
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
ノゾム オカミ
C'est trop beau!
Відповісти
2020-10-20 12:25:36
1
_eclairdesoleil_
@ノゾム オカミ merci !^•^
Відповісти
2020-10-20 12:31:45
Подобається
ノゾム オカミ
De rien ^^
Відповісти
2020-10-20 12:35:28
Подобається
Інші вірші поета
Renouveau Émotion Aller sans retour Chère Princesse
Інші поети
Younis Sari
@younissari
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9253
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12357