Мій любий, вбивце - чародію...
Ирина Яновская
Залий мені брехнею вуха, Вустами правду подаруй Я буду так уважно слухать Та більше мене ти не чаруй. Ти не чаруй мене уранці І вдень, і в вечір не чаруй І на красивому, на глянці Мені ти казку намалюй. Ні, я не вірю у "Мороза" І у "бабайку" теж не вірю Та от від твого, від "морозу" Від снігу... Серця не зігрію. Хоч від парфумів я п'янію... Та ні! Не мрію! Поклади край, убий надію... Мій любий, вбивце-чародію... Ні! Не вагайся! Не чекай... Рубай! Поки гараче, й знай: Я все зробила добровільно! Нехай не б'ється... Проте дихать вільно. І що ж там у кінці? "The end? " А де ж щасливий "Happy End? " Нема.. Та й казка не така У ній любов нажаль програла...
2019-01-09 21:24:56
5
0
Інші вірші поета
У лабіринті Забудь минуле і живи! А ти обійми, і не відпускай... Не ідеальні
Інші поети
Юлія
@loveislife
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1187