У найтемнішому закутку твоєї душі
У найтемнішому закутку твоєї душі Там де сховалися з тобою "ми" Посеред вітрів і лютої зими Раптом почали розпускатися квіти. І ти наче ожив, ще повітря вдихнув Тепло у тім закутку раптом відчув. Ні, не опирайся. Не думай втікати Вона також зранена, треба чекати. Довірся, терпи і надію плекай Ви будете разом, лиш не поспішай. Печалі підуть, їм давно вже пора На зміну прийдуть щирий сміх та Весна. Серце заб'ється в шаленому ритмі Настав вже фінал завершальної битви: Ви поруч, ви разом, за руки йдете. Цінуйте, пильнуйте, Щастя своє.
2019-01-20 18:33:23
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Дуже мило та оригінально.
Відповісти
2019-01-21 14:18:50
1
Ирина Яновская
@Серафім дякую)
Відповісти
2019-01-21 14:30:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3309
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2716