У найтемнішому закутку твоєї душі
Ирина Яновская
У найтемнішому закутку твоєї душі Там де сховалися з тобою "ми" Посеред вітрів і лютої зими Раптом почали розпускатися квіти. І ти наче ожив, ще повітря вдихнув Тепло у тім закутку раптом відчув. Ні, не опирайся. Не думай втікати Вона також зранена, треба чекати. Довірся, терпи і надію плекай Ви будете разом, лиш не поспішай. Печалі підуть, їм давно вже пора На зміну прийдуть щирий сміх та Весна. Серце заб'ється в шаленому ритмі Настав вже фінал завершальної битви: Ви поруч, ви разом, за руки йдете. Цінуйте, пильнуйте, Щастя своє.
2019-01-20 18:33:23
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Дуже мило та оригінально.
Відповісти
2019-01-21 14:18:50
1
Ирина Яновская
@Серафім дякую)
Відповісти
2019-01-21 14:30:33
Подобається
Інші вірші поета
А ти обійми, і не відпускай... Забудь минуле і живи! Мій любий, вбивце - чародію... Не ідеальні
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
AnnaMary
@AnnaMary_
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2101
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4787