Ми не здаємося

Анастасія Андрійчук

Я - українка, є і нею буду, І нікуди мені уже тікать. І навіть якби все ж таки і було, Не зраджу Батьківщину і свій край. Хіба то треба драла нам давати, Коли москаль у нашу хату пре?! То треба тільки геть від нас це гнати, Щоб знав хто в домі і країні цій живе! Він думає, прогулянка то буде, Він прийде - в руки все впаде. А то не так як ти собі надумав! Бо Україна то є не твоє! Який б не час, яке би не століття, Ви завжди нас старалися зламати. Та тільки - ми ж то українці, Ніколи нас учили не здаватись. Бо українці то є люди сильні, Вони завжди воюють до кінця, Бо є мета,свобода і єдинство, Такий народ із вами не рівня. Ви боїтеся слово хоч сказати, А наші не здаються до кінця, Воюють з вами за просте життя За свою Україну - не за себе... А вас зомбують - правди ви не знали? Але хіба насправді то є так? Чи може очі просто закриваєте, Щоб далі жити в своїх квартира́х? А ми простих домівок вже не маємо, Бо розбомбили ваші люди все, Тай ще на цілий світ і ту Росію, Ваш Путін нісенітницю несе! Немов то ми самі напали, Своїх вбиваємо, все руйнуємо, А він спаситель, наче ангел, Бере не тільки Київ штурмом. Але хіба то правда люди? Весь світ вже бачить що і як! Бо то напали ви паскуди! І миру хочете - не так? Наші чоловіки,сини і діти , Ідуть на смерть вже добровільно, Із думкою бо так вже треба, Бо мають мати, сім'ю ... й небо. І помирають за вкраїну, Яка жила спокійно й мирно, Але є правда в світі тім- Ми не здаємося! Амінь.

2022-02-28 21:59:45

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5772

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4932