Ми не здаємося
Я - українка, є і нею буду,
І нікуди мені уже тікать.
І навіть якби все ж таки і було,
Не зраджу Батьківщину і свій край.
Хіба то треба драла нам давати,
Коли москаль у нашу хату пре?!
То треба тільки геть від нас це гнати,
Щоб знав хто в домі і країні цій живе!
Він думає, прогулянка то буде,
Він прийде - в руки все впаде.
А то не так як ти собі надумав!
Бо Україна то є не твоє!
Який б не час, яке би не століття,
Ви завжди нас старалися зламати.
Та тільки - ми ж то українці,
Ніколи нас учили не здаватись.
Бо українці то є люди сильні,
Вони завжди воюють до кінця,
Бо є мета,свобода і єдинство,
Такий народ із вами не рівня.
Ви боїтеся слово хоч сказати,
А наші не здаються до кінця,
Воюють з вами за просте життя
За свою Україну - не за себе...
А вас зомбують - правди ви не знали?
Але хіба насправді то є так?
Чи може очі просто закриваєте,
Щоб далі жити в своїх квартира́х?
А ми простих домівок вже не маємо,
Бо розбомбили ваші люди все,
Тай ще на цілий світ і ту Росію,
Ваш Путін нісенітницю несе!
Немов то ми самі напали,
Своїх вбиваємо, все руйнуємо,
А він спаситель, наче ангел,
Бере не тільки Київ штурмом.
Але хіба то правда люди?
Весь світ вже бачить що і як!
Бо то напали ви паскуди!
І миру хочете - не так?
Наші чоловіки,сини і діти ,
Ідуть на смерть вже добровільно,
Із думкою бо так вже треба,
Бо мають мати, сім'ю ... й небо.
І помирають за вкраїну,
Яка жила спокійно й мирно,
Але є правда в світі тім-
Ми не здаємося! Амінь.
2022-02-28 21:59:45
2
0