Ти обіцяв...
Вона стояла край вікна
І згадувала все життя,
Його слова, його обійми,
І його голос неспокійний.
"Я повернуся, пам'ятай,
Все буде добре, так і знай.
Я буду віч тебе любити,
Та мушу я і захистити
Всій край чудесний рідний мій,
І землю мою від тих змій"
Вона все знала, пам'ятала
І вірила в його слова,
Та ніч не спала як сова.
Дзвінка чекала як святого,
Бо звістку мала вона для нього,
В ній часточка його душі,
Яка була майбутнім їм.
Минає день, минає два,
А дзвінка досі ще нема.
Та раптом звісточка прийшла,
Що її милого душа
Блукає десь у іншім світі...
"Ти обіцяв, я пам'ятаю...
Ти вернешся я точно знаю.
Чому покинув ти мене?
Хіба ти любиш віч мене?...
Він був і є моїм життям,
Тому пробач мене дитя"...
Вже не стояла край вікна,
І вже забуло їх життя.
Лише могили на горі
Були їй світлом у цій тмі.
2021-05-12 20:29:07
6
3