Злі люди...
Злих людей інші ненаведять,
Цих людей не люблять усі,
Злих людей інші уникають,
Звинувачують в кожнім грісі.
Та хіба він злий від народження?
Може доля написана так?
Чи можливо він став від оточення
Причиняти біль як мастак?!
Колись була він добра людина,
І яка не тяжка б година,
Знав гордість, любов, співчуття,
Був незламний та знав й каяття.
Знав він настрій веселий нести
І підтримував інших завжди,
Та сталося горе й біда,
А друзів немов небува.
Відвернувся один, бо мав справи,
Інший зовсім проблему не знав,
Третій мовив: "Сам вилізе з ями",
А четвертий за щось "карав".
Рідні люди очі закрили.
Вони осторонь просто ішли:
"Нехай сам собі допоможе,
Ми також колись повзли".
А він став і вибирався з ями,
Падав сотні і тисячі раз,
І виповз уже без "драми",
А з великою кількістю ран.
Рани довго-довго гоїлись,
Залишився не один шрам,
А серце все дужче чорніло,
І в кінці сховалося там.
Вже не ніс він настрій веселий,
Не знав любові, співчуття, каяття,
Міг він тільки завдати болю,
Так і йти собі до кінця...
2021-05-13 20:45:10
2
0