Вірші
Ми не здаємося
Я - українка, є і нею буду,
І нікуди мені уже тікать.
І навіть якби все ж таки і було,
Не зраджу Батьківщину і свій край.
Хіба то треба драла нам давати,
Коли москаль у нашу хату пре?!
То треба тільки геть від нас це гнати,
Щоб знав хто в домі і країні цій живе!
Він думає, прогулянка то буде,
Він прийде - в руки все впаде.
А то не так як ти собі надумав!
Бо Україна то є не твоє!
Який б не час, яке би не століття,
Ви завжди нас старалися зламати.
Та тільки - ми ж то українці,
Ніколи нас учили не здаватись.
Бо українці то є люди сильні,
Вони завжди воюють до кінця,
Бо є мета,свобода і єдинство,
Такий народ із вами не рівня.
Ви боїтеся слово хоч сказати,
А наші не здаються до кінця,
Воюють з вами за просте життя
За свою Україну - не за себе...
А вас зомбують - правди ви не знали?
Але хіба насправді то є так?
Чи може очі просто закриваєте,
Щоб далі жити в своїх квартира́х?
А ми простих домівок вже не маємо,
Бо розбомбили ваші люди все,
Тай ще на цілий світ і ту Росію,
Ваш Путін нісенітницю несе!
Немов то ми самі напали,
Своїх вбиваємо, все руйнуємо,
А він спаситель, наче ангел,
Бере не тільки Київ штурмом.
Але хіба то правда люди?
Весь світ вже бачить що і як!
Бо то напали ви паскуди!
І миру хочете - не так?
Наші чоловіки,сини і діти ,
Ідуть на смерть вже добровільно,
Із думкою бо так вже треба,
Бо мають мати, сім'ю ... й небо.
І помирають за вкраїну,
Яка жила спокійно й мирно,
Але є правда в світі тім-
Ми не здаємося! Амінь.
2
0
256
Злі люди...
Злих людей інші ненаведять,
Цих людей не люблять усі,
Злих людей інші уникають,
Звинувачують в кожнім грісі.
Та хіба він злий від народження?
Може доля написана так?
Чи можливо він став від оточення
Причиняти біль як мастак?!
Колись була він добра людина,
І яка не тяжка б година,
Знав гордість, любов, співчуття,
Був незламний та знав й каяття.
Знав він настрій веселий нести
І підтримував інших завжди,
Та сталося горе й біда,
А друзів немов небува.
Відвернувся один, бо мав справи,
Інший зовсім проблему не знав,
Третій мовив: "Сам вилізе з ями",
А четвертий за щось "карав".
Рідні люди очі закрили.
Вони осторонь просто ішли:
"Нехай сам собі допоможе,
Ми також колись повзли".
А він став і вибирався з ями,
Падав сотні і тисячі раз,
І виповз уже без "драми",
А з великою кількістю ран.
Рани довго-довго гоїлись,
Залишився не один шрам,
А серце все дужче чорніло,
І в кінці сховалося там.
Вже не ніс він настрій веселий,
Не знав любові, співчуття, каяття,
Міг він тільки завдати болю,
Так і йти собі до кінця...
2
0
292
Ти обіцяв...
Вона стояла край вікна
І згадувала все життя,
Його слова, його обійми,
І його голос неспокійний.
"Я повернуся, пам'ятай,
Все буде добре, так і знай.
Я буду віч тебе любити,
Та мушу я і захистити
Всій край чудесний рідний мій,
І землю мою від тих змій"
Вона все знала, пам'ятала
І вірила в його слова,
Та ніч не спала як сова.
Дзвінка чекала як святого,
Бо звістку мала вона для нього,
В ній часточка його душі,
Яка була майбутнім їм.
Минає день, минає два,
А дзвінка досі ще нема.
Та раптом звісточка прийшла,
Що її милого душа
Блукає десь у іншім світі...
"Ти обіцяв, я пам'ятаю...
Ти вернешся я точно знаю.
Чому покинув ти мене?
Хіба ти любиш віч мене?...
Він був і є моїм життям,
Тому пробач мене дитя"...
Вже не стояла край вікна,
І вже забуло їх життя.
Лише могили на горі
Були їй світлом у цій тмі.
6
3
316
Королеви
Якби королі королевам віддали свій трон,
Тоді б увесь свій схилився в поклон.
Королі б зрозуміли нашу ціну,
А жінки б нарешті вийшли з тіну.
Світом правили б вільні і сильні,
А горя зазнали лихі і городливі,
За межами світу жінок прославляли б,
А інші би нас лише проклинали...
Проте жінка править тільки в тіну,
Бо знає вона лише свою ціну,
Знає про горе, знає про біди,
Та вміє зневагу у серці таїти.
Знає про щастя, яке вона має,
Як тяжко вона його досі сягає.
Має кохання, яке дарує король,
Який зараз править, як лісом вогонь.
Тому королева грає лиш тихо,
Бо тільки вона знає терпіти,
Шлях її був не дуже простий,
І не дивуйтесь, що вибір такий.
Тому королі любіть королев,
Як місяць - зірки, а сонце - небес,
Бо місяць без зорі не може сіяти,
А ви без жінок не можете правити.
6
0
276
