Філософія.
Дівчина стоїть над обривом, Перед нею летить життя. Спогади - різні, сумні і милі, Та до обох нема вороття... Дівчина дивиться вниз, "Невже до смерті подати рукою?" За миттю проноситься мить, А ти боїшся стати собою...
2022-11-03 15:56:53
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Непогано. Багато сенсу, а атмосфера та що треба.
Відповісти
2022-11-03 16:07:23
1
просто веселка
@Сандра Мей безмежно дякую)
Відповісти
2022-11-03 17:28:31
1
просто веселка
спасибі 💓
Відповісти
2022-11-03 17:29:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2516
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2444